є знайти сей шлях, відслонити його і висьвітлити від початку до кінця. Тепер на снїданє, а відтак на концерт Неруда. Як вона знаменито виконує ноти, з якою вправою володїє смичком!… Як називаєть ся сей маленький твір Chopin-а, котрий вона так знаменито грає: Тра-ля-ля-лїра-лїра.
Розвернений в дорожцї підсвистував собі як жайворонок, сей гінчий пес-аматор, підчас коли я застановлював ся над всесторонностію людського ума.
Зворушеня, які я зазнав рано, були надто сильні для мого, слабого іще, здоровля; тому по полудни був я вичерпаний цїлком. Коли Гольмс пішов на концерт, ліг я на софі і старав ся заснути. Даремний труд! Я мав ум надто подразнений тим, що зайшло, а в мозку крутили ся найдивнїйші уроєня і підозріня.
Скілько разів замкнув я очи, видїв я сего трупа з лицем ґориля і з повикручуваними членами. Вражінє, яке се обличе зробило на мені, було так страшне, що я починав чути вдячність для того, хто єго усмертив. Бо єсли коли небудь черти людські носили пятно найгіршого проступку, то певно жадне не було назначене тим пятном сильнїйше, чим черти Еноха Й. Дреббера з Клєвелянду. Не менше однак мусїв я признати, що справедливости повинно ся стати за досить і що нікчемність замордованої жертви не може бути лагодячою обставиною в очах права.
Чим більше застановляв ся я, тим неправдоподобнїйшою видавала ся мені гіпотеза мого товариша, що
