— Єсли маю сказати правду, так є — відповів я. Я повинен бути більше загартований по своїх афганїстанських досьвідах. Я дивив ся на товаришів почвертованих на кусні під Майвандом і не тратив я зимної крови.
— Розумію вас. Сей випадок є окружений тайною і се дїлає на фантазію; там де не працює фантазія, там нема і страху. Читалисьте вечірні дневники?
— Нї.
— Описують досить точно цїлу справу; але не згадують лиш о тім, що коли трупа піднесли з місця, упала на землю жіноча слюбна обручка. Але се і лїпше.
— Чому?
— Гляньте на се оголошенє — відповів. — Я розіслав його до всїх дневників, нинї рано, як лиш вернулисьмо.
Подав мені дневник, а я глянув на вказане місце: Перше оголошенє в рядї „знайдених річий“ звучало: „На Brixton Rood, нинї рано найдено слюбну обручку, на дорозї межи господою під „Білим серцем“ а Holland Grove. Зголосити ся можна по зворот до Др. Ватсона 221 в) улиця Бакер, межи годиною осьмою а девятою нині вечером“.
— Перепрашаю вас дуже, що я ужив вашого назвиска — сказав Гольмс. — Єслибим був подав своє власне, то не один з тих ідіотів мігби його завважати і схотївби ся в справу вмішати.
— Малисьте слушність — відповів я. — Але припустїм, хтось зголосить ся, а я не маю перстеня.
— Овшім, маєте — сказав — подаючи менї обручку. — Можете її віддати, є майже така сама.
— А хто, на ваш погляд, зголосить ся до нас, в наслїдок сего оголошеня?
