— Яка ваша адреса? — спитав я беручи олівець.
— Улиця Дункан, 13. Houndsditsch. Кавалок дороги…
— Brixton Road не лежить між жадним цирком а Houndsditsch — відізвав ся сухим тоном Шерльок-Гольмс.
Стара баба відвернула ся і кинула проникливий погляд з під зачервонїлих повік на говорячого.
— Сей пан питав ся о мою адресу — відмовила — Sally мешкає на Mayfield Place, Peekham 3.
— А як називаєте ся?
— Я Sawyer… вона Dennis, бо оженив ся з нею Тома Dennis, великий хлоп, пристойний, а доки він є на морю, не має рівного собі стерника, але на суши, між жінками а шинками…
— Ось ваш перстенець — перервав я, послушний знакови, який дав менї товариш; — найправдоподібнїйше належить він до вашої дочки і тїшу ся, що можу звернути його правній властительцї.
Бурмочучи під носом благословеньства і подяки, стара чарівниця всунула перстенець до кишенї і незабаром дійшов до нас зі сходів відголос її суваючих кроків.
Скоро лиш замкнули ся за нею двері, Шерльок-Гольмс зірвав ся на рівні ноги і побіг до своєї спальнї. За хвилю вернув в плащу і з хусткою на шиї.
— Піду за нею — промовив поспішно; — се без сумнїву спільничка нашого добродїя і запровадить мене до нього. Ждїть на мене.
Ледво замкнули ся двері за нашим гостем, Гольмс збіг зі сходів. Я виглянув через вікно і добачив, як стара волокла ся поволи по противній сторонї улиці, а Гольмс ішов за нею в певнім віддаленю. „Або цїла
