— І Станґерсон також? — шепнув — справа путаєть ся.
— Була і без того досить заплутана — промовив Lestrade, сїдаючи. — Але здаєть ся менї, що я перервав воєнну нараду?
— Чи… чи ви певні сеї новини? — спалахнув Ґреґсон.
— Вертаю з його кімнати — відповів Lestrade. — Я перший відкрив що стало ся.
— Що іно учулисьмо гадку Ґреґсона в тій справі, завважав Гольмс. — Чи не схотїлиби ви нам сказати, що зробилисьте і бачилисьте в тій справі?
— Овшім — відмовив Lestrade. — Щиро визнаю, що я був переконаний о участи Станґерсона в убитю Дреббера, заким сей новий факт виказав менї, що я цїлковито ошибав ся. Занятий сею гадкою, забрав ся до відшуканя секретаря. — Отже, бачено їх разом на стації Euston, около пів до девятої вечером 5-го дня. О другій рано знайдено Дреббера при Brixton Road. Найважнїйшою тому річею було, довідати ся, що робив Станґерсон між годиною пів до девятої, а часом, в котрім поповнено убійство, і що опісля з ним стало ся? Я зателєґрафував до Лїверполю, подаючи прізвище і певні вказівки, що до Станґерсона і поручаючи розвинути надзір над американськими кораблями. Відтак забрав ся я сам до роботи і почав ходити по всїх готелях і пенсіонатах, в околиці стації Euston. Я думав що коли Дреббер розлучив ся зі своїм товаришем, сей послїдний, очевидно, переспав десь ніч в тій самій дїльницї, щоб слїдуючого ранка піти знов на стацію.
— Правдоподібно умовили ся перед розлученєм, де завтра стрінуть ся? — завважав Гольмс.
