Дрож перебігла мене від стіп до голови, огорнуло мене пречутє чогось страшного, заким ще Шерльок-Гольмс відмовив:
— Слово, RACHE, написане кровію!
— Так є! — відповів дрожачим голосом і всї мовчалисьмо через добру хвилю.
Поступованє незнаного убійника було таке систематичне і таке незрозуміле, що злочин ставав ся тим страшнїйший. Нерви мої загартовані на полю битви, почали відмовляти менї послуху — я дрожав цїлий.
— Бачили убійника — продовжав Lestrade. — Хлопець, продаючий молоко, ідучи уличкою до молочарні, між оборою а задом готелю, завважав, що драбина, котра там завсїгди лежала, стояла оперта о одно з вікон на другім поверсі, котре було цїлком отворене. Хлопець, минувши готель, оглянув ся і побачив на драбині якогось чоловіка, котрий сходив з таким спокоєм, так не здраджаючи жадного зворушеня, що хлопець взяв його за столяра, або теслю, працюючого в готелю. Тому не звернув на сего чоловіка особлившої уваги, лиш дивував ся, що він так вчасно зачинає роботу. Хлопець має вражінє, що сей мужчина був високий, мав лице червоне, а на собі довгий, бронзовий плащ. Доконавши убійства, лишив ся через якийсь час іще в кімнатї, бо найшлисьмо в мидници воду з кровію, де мив руки, а на простиралах плями крови, котрі показують, що витирав о них ніж.
Я глянув на Гольмса, чуючи опис вигляду убійника, зовсїм згідний з тим, який він подав менї. Але не доглянув я на лици свого товариша найменшого слїду учутя тріюмфу, або хоч задоволеня.
— Чи не найшлисьте в кімнатї нїчо, що моглоби навести на слід убійника? — спитав.
