Зовсїм нїчого. Станґерсон мав в кишени калитку Дреббера, але так певно завсїгди було, скоро він платив за него рахунки. В калитцї було більше як 80 фунтів штерлїнґів. Які небудь є причини сих незвичайних убійств, рабунок однак є цїлковито виключений. При убитім не найшов я анї паперів, анї жадних записок, лиш одну депешу, датовану з Клєвелянду, який місяць перед тим, на котрій було: „J. H. є в Европі“, без підпису.
— І нїчо більше? — спитав Гольмс.
— Нїчо важного. Повість, яку нещасливий чоловік читав заки заснув, лежала на ліжку, а файка побіч на кріслї. На столику стояла склянка води, а на футринї вікна лежало деревляне пуделочко з двома пігулками.
Шерльок Гольмс зірвав ся з крісла, видаючи оклик радости.
— Послїдне огниво! — закликав — тепер вже нїчого мені не бракує!
Полїціянти глянули на него поглядом безмежного здивованя.
— Нарештї, маю в руках всї нитки, котрі складають ся на сей заплутаний вузол — сказав мій товариш тоном звіреня. — Очевидно, є іще деякі браки, але се дрібнички; головних фактів, які зайшли від часу розлученя ся Дреббера зі Станґерсоном на стації, до хвилї знайденя тїла, я є такий певний, якбим дивив ся на них власними очима. Дам вам сейчас доказ. Добродїю Lestrade, не маєте часом тих пігулок?
— Овшім, — відмовив Lestrade, витягаючи біле пуделочко з кишенї; — я забрав їх з собою з мошонкою і депешою і хотїв зложити все разом в полїційнім бюрі. Але піґулки взяв я случайно, бо мушу признати ся, що я не привязую до них жадної ваги.
