Говорячи, Гольмс вилив теч з чарки до підставки і поставив її перед псом, котрий лакомо вилизав все до послїдної каплї. Поважне захованє ся Гольмса подїлало на нас до сего степеня, що всї сидїлисьмо вдивлені в пса, очікуючи якогось дивного вислїду. Однак на дармо. Пес лежав дальше витягнений на подушці, віддихаючи з трудом, не чуючи ся очевидно анї лїпше, анї гірше, по зажитю лїку.
Гольмс витягнув годинник, а в міру того, як упливала мінута за мінутою, не приносячи жадного вислїду на його лици відбивало ся чимраз виразнїйше велике пригнобленє і розчарованє. Закусував уста, тарабанив пальцями по столї, взагалї обявляв сильне зденервованє. Був так дуже роздратований, що менї зробило ся його жаль, коли оба полїціянти підсьміхали ся з кпинами зачудовані сею невдачею.
— Не можливо, щоби се був случай — закликав зриваючись на конець з крісла; — не можливо, аби се був случай — повторив, ходячи по кімнаті великими кроками. Ті самі піґулки, котрих дїланя догадував ся я в справі Дреббера, показують ся знов по смерти Станґерсона. А прецїнь є не шкідливі. Що се може значити? Цїлий ланцюх моїх доказів не може бути ложний. Се не мислиме! А однак сей проклятий пес не здихає… А! маю! вже маю, маю!
З окликом радости кинув ся на пуделочко, перекраяв другу пігулку на половину, додав молока і підсунув знов підставку ямникови. Заледво нещасливий пес вмочив язик, судорожні корчі кинули ним кілька разів і в тій хвили пес витягнув ся і задеревів наче ражений громом.
Шерльок-Гольмс глубоко відітхнув і отер піт з чола. — Я повинен був мати більше віри, я пови-
