Ґреґсон, котрий слухав всїх тих доказів з очевидною нетерпеливостю, не міг довше повздержати ся.
— Добродїю Гольмс — промовив — всї ми є готові признати, що з вас бравий чоловік, і що ви маєте відрубну методу в працї. Тепер розходить ся о зловленє убійника. Я робив на власну руку і здаєть ся мені, що був я в блудї. Молодий Charpentier не може бути причиною другого убійства. Lestrade слїдив сего Станґерсона і показуєть ся, що і він помилив ся. Ви від часу до часу робили замітки, котрі кажуть догадувати ся, що ви більше знаєте від нас; маємо проте право запитати вас прямо, що ви знаєте в тій справі. Чи можете назвати чоловіка, котрий допустив ся убійства?
— Не можу не признати Ґреґсонови, що має слушність — завважав Lestrade. — Оба робилисьмо, що було по нашій силї і оба ошибнулисьмо ся. Нараз, від часу як я є тут, згадали ви, що посїдаєте всї потрібні докази злочину. Думаю отже, що ви їх довше для себе не задержите.
— Найменша проволока в заарештованю злочинця, — завважав я, може йому подати нагоду поповнити яке нове зьвірство.
Наглений так нами всїма Гольмс, очевидно вагав ся. Все ходив по кімнатї, зі спущеною на груди головою і зі зморщеними бровами, як завсїгди, коли працювали його гадки.
— Нїяких убійств вже не буде — промовив вкінци, нагло стаючи перед нами. — Сего можете бути певні. Запиталисьте мене, чи я знаю назвиско убійника. Знаю. Само знанє його назвиска се дрібниця в порівнаню з трудностию зловленя його. Думаю однак, що се небавом станеть ся. Маю надїю се сповнити завдяки моїм
