розлетїли ся в куснї, але заким був в силї добути ся, Ґреґсон, Lestrade і Гольмс кинули ся на него як гінчі собаки за зьвіриною. Затягнули його на середину кімнати і ту почала ся страшна борба. Такий був сильний і напрасний, що поборював всіх трох кілька разів. Мав силу чоловіка в епілептичнім нападі.
Лице і руки покалїчені шклом, але уплив крови цілком не зменшив його сили. Доперва, коли Lestrade-йови удало ся всунути руку за краватку і коли зачав його дусити, убійник дав за виграну. Але і тодї не булисьмо певні свого, доки не скувалисьмо його ніг, так само як руки. Відтак всталисьмо вичерпані з землі, не могучи захопити віддиху.
— Його дорожка стоїть на долинї — промовив Шерльок-Гольмс — можемо з неї скористати, заведе нас до Scontland-Yard-у. А тепер, добродії — продовжав дальше з милим усьміхом — маємо вияснене нашої малої тайни. Можете мене питати ся, о що лищ вам подобаєть ся, на все відповім з приємностию.
