можна направити зло… Відмовляй, любе моє, голосно, а я буду повторяти за тобою.
— Ну, то мусиш клякнути і я також — сказала дївчинка, розкладаючи шаль. — Тепер зложиш руки, от, так… побачиш, зараз почуєш, щось лїпший.
Був се незвичайний вид, котрому приглядали ся. лиш супи. На вузкім шалю клякнули побіч себе свавільна дитина і старий, загартований авантурник. Округле, невинне личко і вихудїле, костисте обличе звернули ся разом до синього зводу, а з двох сердець, так ріжних, зносила ся в однаковім пориві молитва до стіп Найвисшого Єства; два голоси, один тоненький і чистий, другий низький і охриплий, разом зляли ся в просьбі о милосердє і прощенє.
Коли скінчили молитву, вернули знов на місце під заслоною камінюки і незадовго дитинка заснула притулена до широкої груди опікуна. Він чував якийсь час над сном дитинки, а вкінци природа взяла верх над ним. Через три днї і три ночі не зазнав анї сну, анї відпочинку. Повіки спустили ся на умучені очи, голова опадала чим раз низше на груди, аж врештї сива борода мущини злучила ся зі золотими кучерями дитинки і обоє спали сном твердим, камінним, без мрій.
Коли-б хто був розбудив мандрівника іще перед пів годиною, очам його представив би ся незвичайний вид. На самім кінцї просторої солоної рівнини показав ся малий туман куряви: дуже легонький, зразу ледви можна було в далечи доглянути, постепенно зростав, аж повстав густий, великий туман, котрий приближав ся і все ріс, так що на кінци стало очевидно, що спричичиняє його численна громада сотворінь, будучих в руху.
