Перейти до вмісту

Сторінка:Артур Конан-Дойл. Кровавий шлях. 1908.pdf/96

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

него, — також остовпіли на вид, який представив ся їх очам.

На малій рівнинї, на верху скали взносив ся величезний камінь, а під тим каменем лежав витягнений високий мужчина, з довгою бородою, плечистий, але худий як кістяк. Його спокійне лице і правильний віддих вказували, що трердо спить. Коло него лежала дитина, котра закинула на його жилаву огорілу шию, білі пухкі ручки, а золоту головку схилила на груди, окриті витертою аксамітною курткою. В розхилених, рожевих устах дївчинки снїжною білостию блищали білі зубки, радісний усьміх красив дитинне личко. Округлі лидки, закінчені стіпками в білих панчішках з пантофлями з блискучими спряжками, все те становило особливший контраст з вихудїлою постатию єї товариша.

Над сплячими на краю скали, сидїли непорушно три супи, котрі на вид прийшовших, почали видавати переразливий крик, мовби розгнївані, що відбирають їм жир і отяжіло забрали ся до відлету.

Крик птахів збудив спячих, зірвали ся переражені і розглядали ся кругом зі страхом. По хвилї, мужчина скочив на рівні ноги і глянув на рівнину, котра була така пуста, коли сон зморив його вії, а тепер роїла ся від людий і звірят. На його лицю відбив ся вираз недовіря; пересунув костисту руку по очах.

— Зачинають ся горячкові привиди — шепнув до себе.

Дївчинка стояла коло него, учепила ся рукою куртки і нїчого не говорила, лиш розглядала ся кругом питаючим поглядом дитини.

Люди, що прибули несподївано бідним заблудженим на ратунок, незабаром переконали їх, що вони зо-