Сторінка:А. Богданов. Червона зоря. 1922.pdf/113

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Коли я встав, щоб рушати до дому, нам обом стало сумно.

— Як що ваша робота не в'яже вас до цього міста, то їдьмо зо мною, — сказав я.

Енно одразу ж згодилась (вона як раз не працювала на обсерваторії, бо мусила перевіряти величезний запас обрахунків) і ми поїхали до хемічного містечка, де я жив сам один на все помешкання Менні. Ранком я що дня подорожував на свою фабрику, що була за сотню кілометрів, чи за пів години льоту од мене, довгі ж зимові вечорі ми з Енно пробували вкупі за науковою працею, за розмовами, а то й гуляючи по околицях містечка.

Енно росповіла мені історію свого життя. Вона кохала Менні і була колись йому дружиною. Їй дуже хотілося мати собі од нього дитину, але минали роки, а дитини все не було. Тоді вона звернулась за порадою до Нетті. Та уважно вияснила що було слід і прийшла до рішучого висновку, що дітей ніколи й не буде. Менні надто пізно став з хлопця чоловіком і надто рано роспочав напружене життя вченого й мисленника. І активність його мозку своїм надмірним розвитком надламала й приглушила життєвість елєментів розмножування з самого початку; пособити тут не можна було нічим.

Присуд Нетті тяжко вразив Енно, у котрої любов до геніяльної людини і глибокий інстинкт матері сполучились в одно жагуче бажання, а на здійснення його надія раптом зникла.

Але це ще було не все: дослід довів Нетті ще й до іншого. Виявилося, що для велетенської розумової праці Менні і для необмеженого розвитку його геніяльних здібностей йому треба було яко мога більше фізичної здержливости, яко мога менше втіх кохання. Енно послухалась поради Нетті і хутко запевнилась, що та мала повну рацію. Менні ожив, став працювати енергійніше, ніж коли-будь. Нові пляни надзвичайно хутко народжувалися в його голові і здійснювалися особливо успішно; він же ніби й не почував утрати. Тоді Енно, для котрої її кохання було дорожче за життя, але геній коханої людини — дорожче того кохання, зробила з усього того належні висновки.