— Ви бачите, яке обличчя подарувала мені природа, — зауважив Менні. — Ви розумієте, що я мушу його ховати, уже хоч би для того, щоб не лякати людей, коли не згадувати про вимоги конспірації. Але вам уже доведеться призвичаюватись до моєї краси; інтереси справи вимагають, щоб ви чимало часу пробували в моєму товаристві.
Тут він прочинив двері до сусідньої кімнати і засвітив електрику. Це була просторна заля. Посеред неї лежав невеличкий досить широкий човник, збудований з металю й шкла. Спереду борти його й дно були шклянні зо стальними ребрами; шкло — на два сантиметри завтовшки — було, напевне, дуже міцне. Над носовими бортами, творячи гострий кут, стояло дві хрустальні дощечки, щоб ростинати повітря і укривати пасажирів од вітру в разі хуткого льоту. Машина містилася в середній частині човника, гвинт на три лопатки був ззаду. Пе́ред човника і машину вкрито було тоненьким тентом на легеньких стальних стовпчиках, прироблених до металевих деталей шклянних бортів. Все вкупі було тендітне, наче іграшка.
Менні сказав мені сісти на лавочку, загасив світло і прочинив велетенське вікно залі. Сам він сів спереду біля машини і викинув кілька мішків баласту, що лежали на дні човна. Потім він поклав руку на стерно. Човник захитався, поволі піднісся вгору і вилетів через прочинене вікно.
Я сидів як зачарований, не зважуючись ворухнутись. Свист гвинта голоснішав; холодне зимове повітря прохоплювалось під тент, приємно повіваючи мені на гаряче обличчя і безсило впиняючись перед моєю теплою одежею. Над нами переливчасто блимали тисячі зірок, внизу ж… через прозоре дно човника я бачив, як меншали чорні плями будинків та пливли в далечінь сліпучі крапки елєктричних ліхтарень. Низько-низько під нами сяяли кволим блакитно білим світлом снігові поля. Спочатку не дуже, а потім усе ущіпливіше завертілась мені голова; щоб спекатись цієї прикрости, я мусив закрити очі.
Де далі свист гвинта й вітру все вищав, повітря гострішало, хуткість зростала. Незабаром ухо моє помітило тоненький, невпинний і дуже рівний сріблястий тон, — це бреніла, ростинаючи повітря, шклянна стінка човника. Чудна музика опановувала свідомість, думки плутались
