ДЕДАЛІ, то втрата ваги давалася в знаки все дужче. Зріст почуття легкости вже не спричинювався до приємности. До свідомости домішувався елємент невпевнености і якоїсь роспливчастої трівоги. Я пішов до своєї каюти і простягся на ліжку.
Дві години спокою й напружених міркувань призвели до того, що я непомітно заснув. Коли ж я прокинувся, у мене біля столу сидів Нетті. Несамохіть, доволі жвавим рухом підвівся я з ліжка і, ніби підкинутий чимсь угору, стукнувся головою об стелю.
— Коли важиш менше 20 хунтів, то треба бути обережнішим, — доброзичливо, філософським тоном зауважив Нетті.
Він прийшов до мене зо спеціяльннм наміром дати мені всі необхідні вказівки на випадок тої «морської хороби», що вже чіплялася до мене в міру втрати ваги. В каюті моїй був особливий сігнальний дзвоничок до його кімнати; отже — я завжди міг би його покликати, коли б потрібував допомоги.
Я скористався з нагоди побалакати з молодим лікарем, — мене якось мимоволі тягло до цього симпатичного, дуже вченого, алеж і дуже жвавого хлопчика. Я спитався в нього, чому це трапилося так, що з усієї компанії марсіянців на етеронефі лише він оден, окрім Менні, тямить балакати на моїй рідкій мові.
— Це річ проста, — пояснив він. — Коли ми шукали людину, то для вашої країни Менні вибрав себе й мене. Ми двоє і прожили в ній більше року, поки нам не пощастило завершити справу з вами.
— Отже, інші «шукали людину» в інших країнах?
— Атож, — серед усіх більших народів Землі. Але, як Менні й передбачав, знайти її найшвидче пощастило в вашій країні, де життя котиться найбільш енергійно й яскраво, де люде змушені перш за все гледіти вперед. Знайшовши людину, ми сповістили решту; вони з'їхались з усіх країн і, ось, ми й їдемо.
— Що ви, власне, розумієте, кажучи: «шукали людину», «знайшли людину»? Я гадаю, що вам потрібний був
