забутого в «Капіталі» вашого Маркса… Ну, Нелла вже хмуриться на мої легкодумні балачки. Зараз почну.
І він майстерно почав оповідати про далеку плянету з її глибокими бурхливими океанами та височенними горами, з її пекучим сонцем та густими білими хмарами, з її страшними ураганами й грозами, з її огидними страховищами та величними велетенськими рослинами. Все це ілюстрував живими фотографіями на екрані, що займав цілу стіну залі. В темряві тільки й чути було голос Енно; глибока уважність панувала в залі. Коли він, росповідаючи пригоди перший мандрівників по тому світові, змалював, як один з них ручною гранатою убив велетенську ящірку,
 | На місці цього тексту повинне бути зображення. To use the entire page scan as a placeholder, edit this page and replace "{{missing image}}" with "{{raw image|А. Богданов. Червона зоря. 1922.pdf/79}}". Otherwise, if you are able to provide the image then please do so. For guidance, see en:Wikisource:Image guidelines and en:Help:Adding images. |
сталася чудна невеличка сцена, котру більшість публіки не помітила. Альдо, що весь час тримався біля Нелли, зненацька стиха заплакав.
— Що тобі скоїлося? — нахилившись до нього, спитала Нелла.
— Мені шкода страховища. Йому було дуже боляче і воно зовсім умерло, — тихо відповів хлопчик.
Нелла пригорнула дитину і почала їй щось нишком поясняти, але та ще довгий час не могла заспокоїтись.
