Сторінка:А. Богданов. Червона зоря. 1922.pdf/80

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

А Енно тим часом оповідав про безліч природніх багацтв прекрасної планети, про її велетенські водоспади на сотні міліонів кінських сил, про шляхетні метали, знайдені просто на поверхні її гір, про багатющї скупчення радію на глибині кількох сотень метрів, про запаси енергії на сотні тисяч літ. Я ще не так добре знав мову, щоб відчувати красу викладу, але вже одні картини захоплювали мою увагу так само повно, як і увагу дітей. Коли Енно закінчив і залю знову було освітлено, мені стало навіть аж трохи журно, — як буває з дитиною, коли їй закінчують гарну казку.

Після лєкції почалися запити й зеперечения з боку слухачів. Запити були ріжноманітні, як і самі слухачі; вони стосувалися до подробиць у картинах природи і до способів боротьби з нею. Було й таке запитання: через скільки часу на Венері мусили би виникнути з її власної природи люде, і як мусило б виглядати їхнє тіло?

Заперечення, здебільшого наївні, а інколи й дуже дотепні, змагалися головним чином проти того висновку Енно, що за сучасної доби Венера — плянета для людей дуже незручна і що навдаку чи пощастить скоро використувати в хоч би трохи значній мірі її великі багацтва. Молоді оптимісти енергійно повставали проти цієї заяви, хоч вона й висловлювала погляд більшости дослідувачів. Енно доводив, що пекуче сонце й вохке повітря з безліччю бактерій — утворюють для людей небезпеку багатьох хороб, чого й зазнали на собі всі подорожні на Венеру, — що урагани й грози утруднюють роботу і загрожують життю людей, що… і багато ще де-чого. Діти вважали, що дивно відступати перед такими перешкодами, коли можна опанувати таку прекрасну плянету. Для боротьби проти бактерій і хороб треба яко мога швидче вирядити туди тисячу лікарів, для боротьби проти ураганів і гроз — сотні тисяч будівельців, котрі поставлять скрізь де треба високі стіни й громоодводи. «Хай дев'ять десятих загине»,  палко говорив один хлопчик років дванадцяти, — «тут є за що умірати, аби лишень здобути перемогу»! І запал його очей недвозначно свідчив, що й він сам, звичайно, не покинув би справи навіть перед упевненням, що він опиниться в числі тих дев'яти десятих.