яка замінялася упорядкованою і для держави користною регулярною армейскою службою. Таким побитом явиться порядок та щастя та достаток замісць колишньої непорушної загайности, а слобожане зможуть діставати чини та платню однаково з усіма російськими підданими. За се добро старшина й нарід будуть вдячні й цариці і державі. Для отих реформ у Петербурсі зложена була особлива війскова комісія — при Воєнній Коллегії, а на Україну вислано „Експедицію учрежденія Слободських полков“, на чолі котрої поставлено знов таки Є. Щербініна. Слободські козацькі полкі були скасовані і на їх місце велено було скласти 5 гусарських полків. Козачі підсусідки та підпомошники переменовані у військових обивателів (1765 р.). У гусарські полки почалися вербунки з військових обивателів та охотників з панських підданних і старшинськіх дітей. На провіянт та фураж видані були гроші з казни. І старшина, й нарід відносилися до сієї реформи дуже вороже: нарід дивився на нових гусар, котрих треба було йому вистачати, як на чужих з ненавистью. Про се сьвідчив сам Щербінін, коли писав, що нових гусар кривдили не тільки місцьові урядники, але навіть власні їх батьки і брати, котрі не дозволяли їх жінкам та дітям мати участь у володінню загальними землями, лісами і усякими угодами, а деякі виганяли їх із своїх хат, не даючи їм ніякого прожитку. Щербінін видав приказ, щоб у подвирья гусар постою не становили, жінок з семейств не прогоняли, тих, у кого залишилися діти, відбутками не нищили. Ті, котрих повибирали у гусари, стали тікати зі служби. Їх ловили, немилосердно били батогами і знову повертали у полки. А коли й се не помагало, велено було замісць утікачів брати їх родичів, а як не було й родичів, брати семейних та заможних людей з їх сел і держати на службі, доки не вернуться утікачі. Провінціяльні канцелярії, щоб збутися, одкараскатися від усяких домагань гусар, завели довге листування. Козацькі старшини могли або получити абшит, або поступити у гусарські полки й перемінити свої чини на армейські: полковникі, котрі мали участь в баталіях, получали чин підполковника, а в гражданських чинах надворного совітника: обозні — премьєрмайора, судьі — секунд майора; єсаули, ротмістри, хорунжі і сотники — поручика, а коли вони у баталіях не бували, то усі чином нижче; старші полкові писарі — в губернські протоколісти, молодші — в регістратори, підпрапорні на сотницькому урядові — у вахмістри, а остатні — у унтер офицери і капрали. Виходило, що козацькі чини понижені були на 1 або навіть на 2 чина у порівнянню з армейськими.
Козацька старшина була зневажена усїм оцім, а головне тім що скасована була цілком їх старшинська служба, котра
