Сторінка:Багалій Д. Історія Слободської України. 1918.pdf/113

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Василь Сліпченко, Васильев, да цехмистри — Василь Помазин, Леон Здоровець, Мартин Іванов, Лаврін Васильєв, Гораська Іванов усім городом до одного чоловіка“. Цехи були і в правобережній Україні, і в Гетьманщині — звідтиля слобожане перенесли їх і в слободську Україну, склавши їх на зразок тамошніх. Ми маємо дуже цікаву установчу грамоту Білгородського воєводи на цехи у Слобожанщині. Ось її зміст: „По указу царя Олексія Михайловича воєвода Білгородський Гр. Гр. Ромодановський звелів Харьківськім градодержцям — воєводі Г. Ц. Грецову і полковнику Григ. Донцеві для загального спокою, для усякого мійського порядку, для государської служби, для поширення у цехах церемоній, для величньої краси у церквах Божих, для здобуття ладону, свічок, образів, дзвонів і усього потрібного для церкви, усім городсьим і повітовим мешканьцям заложити цехи і обрати для них старшину. Тоді ж по указу государя дозволено було городським і повітовим ремесникам кравецького ремесла (кравцям і кушнірям) заложити спільно укупі цех і бути у ньому цехмистром Харьковському обивателю Демьяну Давидову з тим, щоб він із своєю цеховою братією мав суд у ділах сього ремесла по стародавніх звичаях, як се бувало у них вже й раніше. Судитися вони повинні були на підставі тих артикулів, котрі у них раніше були написані і ні в чому од них не одхилятися. Але суд їх не міг торкатися до карних діл. Більш усього ж вони повинні пеклуватися про прикрасу церков Божих. А в погонщики їх не велено було висилати до царського указа“. Ся грамота була написана у Харькові у 1671 році і на неї воєвода зробив такий припис: „бути в цеху до указа, усяку городову государеву службу служити, податки платити справно, цехмистру в суди і росправу (по карних ділах) не входити, а про усякі діла давати звістки воєводі“. З сієї грамоти видко, що: 1) цехи Слобожанщини були міцно звьязані, як се було і в Гетьманщині, з брацтвами, 2) вони були як в містах, так і по повітхах, себ то містечках і по селах, 3) цехмистр разом із цеховими братчиками мав право судити в цехових справах свого ремесла, окрім діл карних, 4) сей суд (а значить і цехи) істнував вже давно, — куди раніше 1671 року на підставі стародавніх звичаїв або як то кажуть „звичаєвого права“ і 5) судити вони мусили по писаних артикулах, можливо по екстрактах з мійського Майдебурського права, котрі примінювалися у Гетьманщині. Се моя гадка, але вона має під собою де яку основу. У 1685 році у Харькові було 5 цехів з цехмистрами, імення котрих ми тільки що зазначили. У цехах дуже яскраво виявилася „старочеркасская обыкность“ слобожан, бо й вони трималися більш усього на стародавніх