Сторінка:Багалій Д. Історія Слободської України. 1918.pdf/115

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

нейці й комплектувалися з сих двох станів, але для того, щоб служити у конних компанейцях і виступати у походи, треба було мати де-який достаток. Харьковский полковник Хведір Донець у 1705 році записав усіх міщан міста Харькова у козаки — одніх у компанейці, других у їх підпомошники. Воєвода подав звістку про се в Розряд і додавав, що тепер нікому буде виповняти тих відбуткив, яки колись несли „черкасы городовой службы“, себ то міщане. Що міщане охоче перейшли в козаки — се свідчить, що їх міщанські відбутки справді були тяжкі. З другого боку міщане таким побитом визволялися від воєводського присуду, котрий для них був завжди тяжким. Воєвода ж через те лишився майже совсім без підлеглих йому людей, бо у Харькові тоді було усього 177 великоросійських служилих людей (39 рейтар, 46 салдат і 92 чол. дітей боярських городової служби) і то частина їх була вибрана у драгуни, иньші розійшлися, а деякі поумірали. Не дивно, що, при таких обставинах, можливо було поставити питання про скасування воєводської влади у Харькові, що й було зроблено у 1706 році.

Поспільство, яко окремий стан у Слобожанщині, ми бачимо з самого початку її заселення. У Суджу, наприклад, прийшли разом козаки (62 чол., дітей їх, родичів 66, усього 128 чол.) міщане (105, дітей і родичів 114, усього 219) і „пашенные мужики“ — себ то посполіти (533 чол., дітей і родичів 50, усього 1043). І прийшли вони із 102 місць правобережної, лівобережної и слободської України — більш усього з Прилук, Ніженя, Конотопа, Ичні, Ромна, Гадяча. Вони оселилися у Суджі, яко вільне поспільство, незалежне ні од яких державців. Так було і в иньших місцях, се були вільні посполіти. Але частіше поспільство селилося на землях державців — і тоді се були їх піддані. Походження таких панських сел, деревень та хуторів зв'язано з заселенням Слобожанщини. Панами — державцями були з одного боку козацкі старшини, а з другого пізніше — російське та чужоземне дворянство. Треба одначе до сього додати, що такі слободи з підданими були і у козаків, але у них було більш хуторів, з котрих потім виросли слободи. З першого погляду здається дивно, як то могли з'явитися панські слободи з підданими, коли кожний переселенець міг зробитися зовсім вільним козаком і земельним власником. Але се залежало від того, що козацький стан, особливо козаків компанейців, потрібовував великого достатку. З другого боку державці давали своїм слобожанам усякі вільготи на якийсь там час — на так звані урочні літа, тоб то робили теж саме, що і центральний уряд, котрий давав вільготи на 10–15 років. В козаки трудно було вписатися