Сторінка:Багалій Д. Історія Слободської України. 1918.pdf/140

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ваного сотника І. Черкеса. Але з наказом вийшло непорозуміння. Коли його склали і підписали, пьятеро абшитованих сотників, троє абшитованих підпрапорних і іще деякі з підписавших подали заяву, що наказ підписали вони примушені більшістью простих та нерозсудливих людей, котрі внесли туди зовсім не подходячі пункти і через те вони прохають Щербініна, щоб він розглядів наказ і вернув його для поправи. Щербінін розглядів наказ, навів на його свою цензуру (чого не мав права робити), звелів голові виключити з нього деякі пункти і в нову редакцію не включати вже, як він казав, „партику­лярних діл“: здається одначе, що отсі партікулярні діла були не зовсім партікулярні, коли проти них так гостро запротестувала колишня козацька старшина і коли їх треба було доводити судом.

Міщанськими представниками було вибрано двох сотників, у Харькові Черкеса, у Острогожському — Синельникова, одного каптинармуса (у Охтирці — Дзюбу), двох військових обивателей: у Сумах Ст. Перекрестова, у Ізюмі Веприцького.

І так вийшло головним робом через те, що у Слободьско-українских городах все-таки перевагу над міщанами мали козаки, котри займалися і торговлею і промислами, а міщане, яко окремий стан, були здається тільки у Харькові.

Війскових обивателів було незмірно більше, ніж дворян та городян, а вони мусіли вибрати з цілої губернії тільки 5 пред­ставників. Вибори тут були трьох-ступньові. Слободи вибірали довіренних, котрих відсилали до комісарств, там знову вибірали довіренних, котрих посилали до провінціяльних горо­дів, а там вже вибірали повітових представників.

У селі Межиричі на виборах повстав народний протест проти скасовання козаччини: приступивши до складання наказа, усі почали заявляти, щоб у них по прежньому була козацька служба, а новоположений оклад скасовати. А оден з обивателів Я. Гринченко навіть дуже голосно крикнув: „хто положив цей оклад, нехай пропаде“. Отсе був їх єдиний наказ свойому довіреному і иншого вони й складати не хотіли. Місцевий комісар сотник Селеховській, почувши се, зачинив збори, узяв Гринченка під каравул і доніс про се воєводі Лосеву, а той Щербініну. Щербінін звелів пояснити Межиричанам, що в наказі вони не повинні були торкатися козачої служби, бо вона скасована, а замісць неї зложені гусарські полки для вигоди держави; що усі теперішні прохання, як і колишні, про відродженя скасованої козаччини не матимуть ніякої ваги і марне пройдуть, бо вони безглузді і вередливі і вносити тепер унаказ вимоги про скасуваннє оклада й відродженнє козаччини се значить їти проти цариці. Виборчий