Сторінка:Багалій Д. Історія Слободської України. 1918.pdf/141

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

маніфест, писав Щербінін, каже, що робити вибори треба як слід, по ряду, тихо, мовчки, поштиво. А окрім сих пояснень Щербінін звелів узяти під каравул 15 межіріцкіх обивателів і дізнатися, по чієї підмові вони зробили оттаку перешкоду урядові, а Грінченка закути у ручні та ніжні кайдани і випитати окремо. Між тим межірічане явилися у комісарство і з галасом вимагали, щоб ослобонили Грінченка. Лосев з війсковою командою явився в Межіріч, зробив слідство і дізнався, що більш усіх виноватий був сам комісар Селеховській, бо він перший сказав, щоб не обкладали окладом дітей до 7 літ, а тоді вже і межіричане почали казати про те, щоб вернути козаччину, але я їм пояснив, писав Лосев, про подушний оклад, що він користний для їх самих, а комісара скинув з посади. Грінченко заявив, що сказав він свої слова з пьяна: инші казали, що справді їм трудно платити оклад, бо його положено на них більше, як слід. Ті, що приходили ослобоняти Грінченка, пояснили, що явилися прохати, щоб його ослобонили, а коли їм у цьому відмовили, вони розійшлися по домівкам. Але всеж обвиновачених відправив Лосев у Сумську провінціяльну канцелярію. Там Грінченко довів, що усі хотіли відродження козаччини і ніхто на це не підмовляв його, а ті слова свої він сказав розлютовавшися, бо на його наложили по розкладці більш податків, ніж слід; і слова ті відносилися тільки до розкладників, а не до когось иньшого. Деякі признавалися, що намагалися козаччини, инчі відпиралися від цього. Канцелярія винесла дуже сувору постанову — 23 межерічан вибити канчуками у присутности усіх мешканців Межіріча; ся постановка була зроблена на підставі 1 і 18 ст. „Соборнаго уложенія“, де говориться про замір на царське здоровля й змову на його особу. Губерніяльна канцелярія сю постанову змякшила: вибили канчуками та нагаями тільки двох — Грінченка та Вечірку. Таке претерпіли отсі бідолахи за те, що повірили пишному наказу цариці Катерини і ії бажанню вислухати правду про народні потреби і недостатки. Мабуть межірічане після сього заказали і своім дітям піднімати питаннє про казаччину та про несправедливий подушний оклад, особливо коли воєвода роз'яснив їм, буцімтой оклад був уведений для їх власної користи.

В инших місцях вибори пройшли спокійно. З Харьковської провінції представником вибраний був Гук, з Охтирської — Бондирев, з Сумськой — Никифоров, з Ізюмськой — Попадічев, з Острогожськой — Водарський. Але з представником Харьковської провінції вийшла така історія, що прийшлося вибирати на його місце нового. Він перш усього почав мішатися у межеваннє земель панськіх та обивательськіх: про нього Ольшан-