ській сотник казав, що його треба відстранити від представництва, бо він мужик похмурий та грубий і може в комісії наробити бешкету. Представникам платили жалуваннє, але Гук сим не задовольнився і почав вимагати гроші з сільских обивателів, кажучи, що як вони не дадуть йому грошей, то їх діло спатиметь, і коли у кожного села або деревні справді були земельні і інші діла і ім хтілося, щоб сі діла були вирішені їм на користь, то до Харьківського представника Гука посипалися гроші з усїх сторін: з Золочева, Уд, Лопані, Деркачів, Лозовоі, Мерехви, Люботіна, Таранівкі і иньших сел, з 22 сел він получив 66 карбованців, що на наші гроші (звісно до війни) далоб 300 карбованців. Його одставлено було від представницьтва й побито канчуками при комісарському правленю, а на його місце вибрано Капиноса.
Оттак скінчилися вибори: з 15 представників 7 належало до козацькоі старшини і дворянсьтва, а 8 до війскових або казенних обивателів.
Вибрані представники мусіли повезти з собою: 1) прохання про суспільні справі, 2) накази, 3) свої уповноваження. Вони получили прогони (на двоє коней по денежці на версту) й жалуваннє.
Накази дворянськіх представників. У Слобожанщині, як ми знаємо, тільки що скасований був козацкій устрій і колишні її стани Абшитована козацька старшина тепер могла звернути усю свою увагу і енергію на хазяйство у своїх маєтностях та на здобування російського дворянства, бо воно одно давало їм спроможність здобути посади на службі гражданській, чини, володіти кріпаками і заняти найвисше привілейне становище у тодішньому суспільстві.
Колись жалованні царські грамоти видавалися на ймення козаків з старшиною і їх привилеї були однакові, що до займанщини земель, промислів — і старшина не була тоді особистим станом, котрий був отділенним немов стіною від козацтва. Тепер козацтво було одсунуто геть у низ на низшу ступінь, а старшина навпаки могла посунутися (і справді посунулася) далеко вверх і зовсім відпала від козаків, котрих тепер, яко казенних обивателів, повернуто у подушний оклад. Що до городянського стану, то такого майже й не було, і увсякому разі він був дуже нечисленний й слабий — купців та міщан було обмаль. От таке було становище трьох найголовнійших станів (виключаємо стан духовний, котрий стояв зовсім окремоі на виборах участи не мав).
Щоб зрозуміти зміст дворянських наказів, треба трошки ширше ніж раніш вияснити питання про те, з кого складалося тоді отсе дворянство.
