В виборах мали участь 1) козацька старшина, 2) великоросійські дворяне, війскові і гражданські чиновникі великоросійского або чужоземного походження (німецької або волошської нації).
Колишня козацька старшина була тепер абшитована і тільки де котрі з неї поступили на службу у нові регулярні гусарські полкі. Участь у дворянських виборах мали одначе не тільки справжні дворяне, але й уся колишня козацька старшина, хоч вона ще права на російске дворянство не мала. Се утворено було на користь старшини, щоб її зрівняти з дворянством. У списку харьківських дворян — а їх усіх було 588 чол. — ми бачимо абшитованих козацьких полковників, обозних, суддів, єсаулів, хорунжих, сотників, підпрапорних, старшинських дітей, канцеляристів; абшитованних і військових чинів, — генералів, бригадірів, полковників, секунд-майорів, майорів, капітанів, ротмістрів, поручиків, підпоручиків, прапорщиків, капралів, вахмістрів і гвардейских солдат, а нарешті ще гражданських чиновників усякіх рангів — колишніх російских старшин.
Трапляються поміщики з титулами князів, графів, у котрих було дуже багато підданних, а були й „разночиньці“, у котрих зовсім не було підданих. Але найбагатшими земельними власниками і володільцями підданих взагалі були колишні Слободсько-українські старшини, а серед їх було чимало і старшинськіх удов. Серед отсих земельних власників і поміщиків з великим числом підданних найголовнійше місце займали звісні нам Слободсько-українські фамілії — Шидловських, Куліковських, Кондратьевих, Донців-Захаржевських, Квіток, Сошальських, Краснокутських, Лесевицьких, Надаржинських, Осипових, Савичів, Данілевських, Ковалевських і инших. Деякі з них поріднилися з захожими російскими дворянами, котрі таким чином, а частина й пожалованнем здобули собі маєтности у Слобожанщині — то були Щербініни, Хрущови, Подгорічані. За сими великими панами йшли, як кажуть, полупанки, у котрих часто не було ні російскіх кріпаків, ні українськіх підданних. І таких було значне число. Таким побитом, слободсько-українське дворянство взагалі було досить демократичне. Тільки поодинокі семейства провадили свій рід від українського шляхетства з Польщі, але й вони не мали на се документів, як, наприклад, Донці-Захаржевські.
Більше певности малаб їх указівка на війскови заслуги їх дідів й прадідів, але у сьому вони схожі були з дрібнотою, котра також хотіла вискочити у російске дворянство. Хоча на вибори у Харьків приїхали, як ми бачили, й магнати, але вони, здається, участи у складанню наказа не приймали. Представниками від дворянства було вибрано, як ми знаємо,
