Сторінка:Багалій Д. Історія Слободської України. 1918.pdf/151

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

у царювання Єлизавети, було таке слідство ген. Багрієва, але й він не обвинуватив старшину. Теж саме й теперішня комісія не обвинуватила старшини в знищенню козаків, а тільки вгледіла де-яке канцелярське безладдя. І се залежить від несталости, нестатечности народа, котрий залишивши козаччину і оселившися у поміщиків, не залишив своєі старої звички та поведенції, мандрує від одного поміщика до другого, семьями і навіть цілими селами і, щоб затримати його, потребні військові команди. А від кого ж одбірати землі, щоб передати їх отсім збіглим утікачам? Від тіх, хто живе з самого початку на одному місці, хто колись життя своє стратив у січі; від охвицерів чи старшини, від міщан і духовенсьство, котрі мають свої власні домівки чи маєтности? Дуже жаль, що приходиться навіть на се відповідати представнику Дзюбі. По думці Боярського треба було б закріпити за старшиною і ті землі, котрі знаходилися в межах суспільної козацької землі, щоб вони не одійшли до військових обивателів. В усіх отсіх доказах Боярського багато непевного та лукавого. Невже таки справді козацькі та посполітськи переходи залежали від того, що козаки та посполіти бажали мандрівок та волоцюжства? Хібаж легко було кидати оселі та хазяйства, щоб знову таки переходити все до нового та нового хазяїна? Бувало, правда, чимало й таких, що звикли до мандрівок, але здебільшого йшли не від добра, а від зла, бо мали надію на кращу долю й иноді справді її находили, а коліб вихід був заборонений, тодіб уже не було й надії на краще життя. Несправедливо говорив Боярській, кажучи, що ні одно із слідств над старшинами не могло їх обвінувати.

Иньші бажання слободьско-українського дворянства торкаються їх економічного становища. Вони прохали, щоб за ними залишилися їх вільне винокурення, збудовання й продаж соли, держання млинів, визволення від постоїв та хур. Сумські старшини прохали, щоб знищена була норма викурювання горілки, (1-пудовий казан на поміщика, у котрого було 50 чоловік підданих), щоб право викурювання горілки було поширене на гг. Суджу і Мирополье, де се було заборонено, щоб їх не обвинувачували коли ті, хто купували у них горілку, везли ії на продаж туди, де не було вільної торговлі. Харьківські старшини просили дозволу провозити їх горілку і через місця, де був казенний її продаж.

Острогожські старшини прохали дати право вільного викурювання горілки багатьом слободам (Слонова, Бирюч і иньші), у котрих це право було скасовано, бо вони були осажені у Острогожському полку. Вони пропонували немовби спілку по горілчаному діли, куди повинні були увійти дворяне, котрі гнали горілку, щоб кожний викурював стільки