горілки, скільки йому було положено по загальній умові та згоді; а для контролю треба було вибрати особливих контрольорів. Оттак вони хтіли досягти справедливого зрівняння у сьому користному для всіх промислі. Щоб зрозуміти це все, треба згадати, що з самого початку заселення слободська Україна мала вільне винокуріння, котрого не було у великоросійського населення. Вивоза хліба через новоросійські пристані ще тоді не було і увесь лишок хліба йшов на винниці. У сільскому господарстві викурювання горілки давало найбільший дохід. Затрат було не багато, хліб був свій, робітники — свої, справа, струмент коштували не дорого. Винокур сам же й продавав свою горілку оптом і в дрібницю, поміщики держали од себе шинки у своїх же слободах та деревнях, а те, що залишалося, одправляли на продаж: охотників на гарну та дешеву горілку було завжди багацько. Не дурно Сумські старшини писали у свойому наказові: „тут усі доходи більш усього йдуть од винокурення“ Харьковські, Охтирські та Ізюмські дворяне-старшини прохали, щоб їм дозволено було купувати кримську та донську сіль, з платньою 10 коп. з пуда у казну; торськіж та бахмутські соловарні мусили б вистачати сіль для однодворьців своєї округи. Ся сіль була тоді страшенно дорога, бо на неї було наложено велике мито, а разом з тим заборонено привозити сіль з иньших місць. Сумські дворяне прохали, щоб дозволено було привозити гірку волошську сіль для худоби. Усі дворяне хотіли, щоб були стверженні їх привілеї старих грамот і навіть указа 1765 про млини та шинки, про другі промисли без мита. Усі дворяне прохали у своїх наказах, щоб вивели з їх провинцій регулярні полки і щоб їх ослобонили од постоїв, бо від того їх домівки зовсім запустіють; прохали вони і об тім, щоб абшитованним старшинам начальство не давало ніяких доручень, котрі їх відхиляють від їх діл. Сумські дворяне виступили ще з заявою про суд та опеку. Вони заявляли, що суд веде діла страшенно загайно, особливо у цивільних справах і через те вони пропонували обвинувачувати ту сторону, котра пропустить строки; разом з тим вони прохали, щоб в судді для гражданських справ вибірали з місцьового дворянсьтва саміж же дворянє і се потім справді було зроблено. Прохали вони й про те, щоб заведені були у Слободсько-української губ. опікунчі ради, котрих не було, й через те маєтности сирітські розкрадали ся, а сироти не могли получати ніякої осьвіти. Бажаючи поширити осьвіту, Охтирьске дворянсьтво прохало, щоб їх дітей приймали у Харьківській коллєгіум, де у 1766 р. були тоді улаштовані прибавочні кляси з гражданськими та військовими наукам и і на підмогу коллєгіума
