Сторінка:Багалій Д. Історія Слободської України. 1918.pdf/154

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

від казни, бо повинність ся незмірно більша ніж по инших містах. Казна повинна заплатити за воли, провіянт фураж та хури, котрі були узяті у першу Турецьку війну. Треба, щоб суд не був таки формальним та довгим, як нині. Кінчається наказ такими словами: хоча отсе прохання підносимо, але віддаємося у материнське милосердіє цариці. Наказ города Сум пропонує багацько новіх бажань, як зрівняти його з Харьківським. Про суд виразніше сказано, щоб він був у простіших ділах словесним. Військові обивателі повинні мати право купувати та продавати свої землі одні другим за кріпостними актами. Військових обивателів не слід наряжати на роботи; треба заборонити везти постійну торговлю у городах слободсько-українських великоросійським купцям та приїзжим з Малоросії усяким людям, а дозволити їм тільки приїздити сюди на ярмарки; також треба заборонити купувати великоросійським поміщикам, купцям, і малоросійским старшинам тут землі, подвірья, лавки, а за ті, що куплені, повернути гроші. За безчестя вйськового обивателя платити штрафу 12 карбованців за чоловіка, 24 за жінку і 36 карбованців за дівку. Орловський піхотний полк вивести з Сум, а залишити тільки один сумський гусарський і то з тим, щоб у Сумах залишився штаб, а ескадрони б були розміщені по слободах, як військових, так й панських. Прохали Сумчане також примежувати до города вільні ліси та землі, котрими володіли ріжні поміщики, прохали дозволу ввозити гірьку волошську сіль для худоби, не давати дозволу духовенству купувати грунти і курити горілку, а дозволити се тільки їх дітям, коли вони впишуться в військові обивателі. Повинні вписатися у військові обивателі також ті сотникі та підпрапорні з дітьми, котрі не будуть записані у дворяне, бо вони користуються усякими льготами: курять горілку, держуть шинки, мають грунти, ліси, сінокоси, а положеного окладу не дають. Як бачимо, Сумський наказ є чисто військово-обивательский і він по змісту свойому повнійший від Харьківського. Охтирський наказ схожий з Сумським. У ньому тільки широко оповідається про полковника Ів. Перекрестова, котрий, маючи велику владу, населив усякими неправдами багацько сел, деревень та заводів, котрі були узяті у казну. Після Шведа все те повернули у володіння полка, а окрім того і в'їзжий ліс під Охтиркою, куди мало право в'їзда усе суспільство: Але потім усі землі і отсей ліс узяв у оренду управитель графа Ол. Розумовського, Ольховський, котрий забороняв рубати сей ліс охтирчанам. Тепер його повернули у дворцове відомство, котре теж заборонює в'їзжати у ліс населенню. Ось через що охтирчане прохали, щоб сю заборону було усунуто. Окрім того вони прохали, щоб усю землю, як а належить до города