Сторінка:Багалій Д. Історія Слободської України. 1918.pdf/156

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

і наказ. Він висловив три промови і у всіх них дуже гостро виступав проти козацької старшини. Дзюба захищав козацькі права і обвинувачував старшину у тім, що вона захопила козацькі землі, а їх самих повернула у підданих. Козаки та посполіти утікали і тепер утікають, казав він, через страшенні великі утиски од старшин, котрі захоплювали й захоплюють козачі землі, млини, сінокоси, гаї і иньші угоди, примушують до неуказних робот, роалють здирстваі безневинно даремно бьють. На жалованих козачих землях старшини та духовенство побудували собі слободи, хутори і населили їх вільними козаками та посполітими людьми, з котрими обходяться, немов з купленими кріпаками. Через се я й пропоную, казав Дзюба, як старі, так і нові старшинські слободи та хутори, котрі вони поселили, не взираючи на запрет жалованних грамот і указів, одібрати од них і прилучити до володіння громад війскових обивателів, що буде користно для їх служби і дасть їм спокій та тишину. У другій своій промові Дзюба широко обговорював про манастирські та церковні землі у Охтирскій провинції та доводив, що їх добули такими ж способами, як і старшински, намагався, щоб сі землі повернути попереднім їх власникам або просто бідним людям. У третій промові Дзюба ще гостріще выступав за те, щоб одібрати землі од старшини, а старшинськіх дітей, котрі не вступлять у службу, записати у війскові обивателі, де вони платитимуть подушне. Дзюба хтів повернути коло історії в иньшу сторону й розв'язати аграрне питаннє в інтересах простого народа. Але його підтримували у сьому тільки однодворчеські представники, котрі, так саме як і Дзюба, стояли за низший стан населення, за демократію. Але усі останні представники, а укупі з ними й уряд, на се ніяк не хтіли згодитися, хоч одна частина російського дворянства (старого столбового) и не хтіла давати українській козацкій старшині дворянських прав, за те друга більш численна, що сама добула його у війсковій та гражданській службі, була прихільна до них.

Накази війскових обивателів. Частина наказів війскових обивателів тепер надрукована разом з наказами слободсько-українських міст і вони од них мало у чому в загалі відріжняються. І се зовсім для нас зрозуміле, бо й ті й иньші йши, як ми бачили, головним чином од війскових обивателів і значить підтримували інтереси одного й того ж соціального стану.

У своїх наказах війскові обивателі казенних слобід Ізюмськоі провинції висловлювали багацько з тих думок, що і війскові