Подивимося тепер, що казали представники війскових обивателів у самій комисії. Там виступало двоє з п'яти — представник Харьковської провінції Капинос і Сумської Никифоров. Капинос відповідав дворянському представникові Боярському про переходи козаків з одного місця на друге. Вони переходили, казав він, не з тим, щоб укриватися від військової служби, а від утисків козачої старшини, котра захопила у свою власність козачі землі, хоч не мала права ні сама їх купувати, ні давати на се дозвіл другим. Капинос як і Дзюба пропонував прилучити сі грунти до громадських земель військових обивателів.
Теж висловлював, але ще ясніще, й Никифоров. Оповівши про те, як козакам були пожаловані безлюдні землі у загальню та персональну власність за їх служби, він додавав, що багацько поміщиків Сумського полка набули собі куплею та усяким шахрайством та обманом козачі землі, а козаків повернули у підданство. Так було зроблено, наприклад, у містечку Пені, мешканці котрого тільки по указу 1741, після їх скарги в сенат, були знову повернуті у козаків, і се робиться, додавав Никифоров, навіть і тепер. Щоб се зло скасувати, Никифоров пропонував: 1) заборонити на дальше віддавати у підданство поміщикам казенні військові слободи і купувати землі обивателів; 2) виключити з підданства тих козаків та підпомошників, котрі живуть нині на своїх власних землях, прилучити їх до громад військових обивателів і обложити окладом, гідних же брати у гусари; такий же оклад положити на дітей тих разночинців, котрі вживають прав, однакових з правами військових обивателів; 3) дозволити військовим обивателям продавати й віддавати у заставу один одному свої землі по старому звичаю. Окрім сього Никифоров підтримував право вільного викурювання горілки для Суджанського та Миропольского повітів. Харьківській представник Капинос ще пропонував словесний суд у гражданських ділах до 50 карбованців і се було б справді користно для населення, бо тодішні суди, з їх тяганиною, крючками та папіровим діловодством справді, були тяжкі для тих, кому траплялося у них судитися. А кому тоді не треба було судитися, коли закони так мало захищали людей і їх власність. Словесний суд, колиб навіть явився не дуже правим та милостивим, а усе таки був би принаймні скорим.
Бажання усіх станів взагалі. Щож сказати взагалі про зміст наказів, які бажання вони виявляють нам що до тодішних станів?
Хоч дворянські вибори робилися у кожній провинції осібно, але у наказах слободсько-українського шляхетства або краще сказати козацької старшини є багацько загального
