Сторінка:Багалій Д. Історія Слободської України. 1918.pdf/163

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

перших Харьківських переселенців, що се всякий зброд — „мужики деревенскіе“ він хтів сказати сим, що серед харківських козаків було більш усього посполітих людей, котрі у себе з Задніпрянщині займалися хліборобством.

З наказу Харьковському воєводі Семенові Дурново ми дізнаємося, що Харьківці займалися сільським господарством. З початку свого поселення Харьківці почали заводити собі хутори й пасіки, де проживали й займалися сільськім господарством. У 1658 році Харьківський воєвода Офросимов скаржився на Харьківців, що вони усі живуть по лісах, по хуторах та по пасіках своїх, а місто ледве не вилюдніло.

Про менші міста, слободи, села, деревні і хутори нічого й казати — їх мешканці зараз діставали землі й земельні угоди і починали займатися хліборобством. Усім слобожанам давалися землі по жалованних граматах, а ті піддані, що селилися на старшинських слободах, мали землю од своїх панів для сільського господарства. Слобожане в своій більшости були землеробами; землеробством займалися не тільки селяне, але й городяне і не тільки мешканці сотенних міст, але й таких полкових, як Суми, Охтирка, Ізюм, Острогожськ, навіть Харьків.

Цікаву звістку про землеробство слобожан взагалі дав нам академик Зуєв, котрий проїздив по слободській Україні в 1780–1782 р.: „земля дуже родюча і її більш усього обробляють, так що куди не поїдеш, усюди вона вкрита хлібним колосом, а потім або баштанами, або садами і кожний з мешканців в городах є і обиватель, і пахарь, і купець, і садовничий, і службу одправляє“. Коли оттак взагалі займалися усим заразом ще в кінці XVIII століття, теж саме повинно було бути і в другій половині XVII століття і в першій половині XVIII століття. І хоча се було занадто трудно, але так було усюди. Головнійшим промислом харьківців навіть у кінці XVIII століття було землеробство. Харькову, як і иншим містам, була одведена земля округою по урочищах; земля ся біля самого городу була піскувата, а далі йшов родючий чорнозем. Із сієї окружної землі одмежована була власне для города вигонна земля (її було 1792 дес.), а решта для городських землеробів (її було 22.544 дес. в тим числі — орної більш 16 тисяч десят., сінокосу 2500 дес., лісу більш 4 тис. дес.). Коло 70% усього харьківського населення займалося хліборобством — 3137 чол. з 4524 душ; у середньому приходилося на душу муж. пола по 70 десятин (22544:3137). В самому кінці XVIII століття (в 1794 р.) число хліборобів у Харькові значно зменьшилося, але й тоді їх було 18% усього населення. Зуєв писав про харьківців: „мешканці у городі більш усього військові обивателі підданні і иньші усякого стану; усіх біля