з Новоросійським краєм, де було безмірно більше степових земель, ніж у Слобожанщині. У багатьох поміщиків були кінські заводи, для них вельми користні.
Бджільництво. У бджільництві особливо кохалися слобожане, як і усі українці. При заснуванні Сум оповідається про бортні дерева, котрі хтіли дістати собі на оброк сумчане замісць путивльських боярських дітей. У 60-х роках XVII століття воєвода Сухотін у селі Бабаях склав пасіку, захопивши пасіки якихсь зрадників. Під новозбудованою Суджою було у 1665 р. 9 пасік, на р. Пслі — 10 пасік; є спомини про пасіки у лісах. У Чугуєві були царські пасіки. Пасіки мали 60, 100, 150 вуликів і цінувалися, здається, не дешево. Охтирський полковник Перекрестов пограбував у козака пчіл на 104 карб., се на наші гроші ціла маєтність. Держали вулики з бджолами й поміщики: у 1722 році в маєтності ген. Дашкова було 70 вуліків, у Шидловського — 30, Крапоткина — 150, Дунина — 60. У мерехвянської сотні з самого початку її заселення були пасішні місця, де були збудовані липові тесані хати і иньші пасішні потреби. Липецький сотник поселив при своїй пасіці слобідку. На землях Салтовської сотні була у XVIII столітті пасіка сотника Картавого з садом і сінокосною лукою, з вирощеним лісом у ½ версти довжини й ширини над річкою Рубіжною; друга пасіка теж із садом та вирощеним лісом ½ версти довжини й ширини, третя пасіка з хутором. Бджілництвом займалися більш заможні хазяїни. І мед, і віск легко було збувати і на місці і в сумежні країни, і навіть за кордон.
Викурювання горілки. Але найважнійшим промислом слобожан за землеробством було викурювання горілки; ся вільгота була зтвержена їм усіма жалованними грамотами, яко чисто українська вільгота, бо великоросійське населення її зовсім не мало. Викурювали тоді горілку з борошна, котре не йшло на продаж загряницю, а вживалося цілком на викурювання горілки, опріч того, яке йшло на їжу. Про те, як широко був розвинутий сей промисел, видко, наприклад, з того, що 60-х роках XVII століття у мешканців Харькова був 501 винний казан, 4 броварських і 73 шинкових двори. Царь Олексій Михайлович простив їм недоїмку з винниць, броварень та шинків за чотирі роки і на будучину ослобонив од усіх зборів. Винниці також, яко і пасіки та млини, були першими хазяйственими оселями країни. Охоче займалися цім промисли у панських маєтностях. У кінці XVII століття сей промисел іще поширився Академик Зуєв писав, що головний промисел у місті Харькові були винниці та шинкарство; винниці та
