місто, як тільки побудувалося, починало посилати в степ своїх вартових і станичників. Але все ж вартові й станичники не були постійними поселенцями, також як і ті промисловці, котрі мали від Московського уряду так звані юрти в Донецкій волості. Було тільки кілька міст та меньших осель на слободській Україні, котрі були осажені московським урядом, а не українськими переселенцями, ще у першій половині XVII століття. Трохи більше великороссів з'явилося пізніше, за часи царя Олексія, а особливо у XVIII столітті, коли там заселялася так звана Українська линія. Тим то й у теперешньому свойому етнографичному стані Харьківська губерня має давні великоросійські поселення і на них треба нам тепер звернути увагу перш, ніж почнемо викладати про головне українське заселення нашої країни, бо великоросійські оселі у Слобожанщині тільки вкраплені серед українських чи то гніздами, чи то стоять поодиноко. Щоб зрозуміти теперешній етнографичний склад населення Харьківщини, треба звернути увагу на історію не одного українського, але й великоруського заселення, дати історичну етнографію країни. Се має і великий науковий, і окрім того практичний інтерес, щоб стояти на твердому науковому грунті при постанови й вирішенню, наприклад, питання про з'єднання Слободськоі України з Україною взагалі, про теріторіальну автономію України або про вибори в установчі українські збори, або про межі її з сусідами. Дуже старим московськім острожком у Слобожанщині були Валки, теперішнє повітове місто. Колись там був вал та рів, як про це каже „книга великого чертежа“: „а між Мжом і Коломаком на Муравському шляху рову версти зо три, а рів в ширину сажнів з півтора, в глибину сажень, а иноді й більше, а стороною того рову обминути не можливо: усюди ліса та болота“. Воєвода Тургенєв у 1636 році писав про Валки: „а ті Валки звісні з старовини; у надежних місцях іде насипаний вал через шлях од лісу до лісу, а ліси пішли рівні, великі і меж тих лісів насипаний вал на три версти“. Валки він називав тоді тільки урочищем, значить, незаселеним місцем. А у 1646 році московський уряд збудовав на тому урочищу кріпость Валки инакше Можській острожок. Але ж все таки іще раніще тутечки навкруги Валок, до їх збудовання, жили українські пасішиики — вони й були першими поселенцями сієі краіни, вони оселилися на р. Мжі і по иньших річках, пояснюючи воєводові, що такіх пасік було біля Валок до 150 і що у кожній проживало од 5 до 10 чоловік. А країна лічилася безлюдною, бо уряд і не знав гаразд, де були ті пасіки й хутори. І справді у 1647 р. вийшла заборона литовськім людям без дозволу заводити тамечки пасіки по р. р. Мерлу, Мерчику, Братенниці
