Сторінка:Багалій Д. Історія Слободської України. 1918.pdf/170

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

було чоботарів більш, ніж у остатніх городах Харьківського намістництва. Нова-Водолага славилася гончарями, котрі виробляли гарні кахлі та тарілки. Всі отсі ремесла були українського походження. У старі часи вони задоволняли усіх, бо усі жили українським життям, не виключаючи навіть козацької старшини. Але в кінці XVIII століття, після скасування колишніх станів на Україні нові стани вже значно відріжнялися один од другого; дворянство та городянство обрусіло; у них з'явилися нові потреби і їм хотілося яко мога більше відріжнятися од простих українців і в одежі, і в домівці, і в усіх обставинах свого побуту. Їх не задовольняли тепер вже своі ремесники, вони почали звертатися до великоросійських та чужоземних, котрих виписували, як це зробив, наприклад, В. Н. Каразін у початку XIX століття, у Харьків — се були: каменьщики, штукатури, теслі, столярі, різчики, каретники, модні кравці й шевці. Коци та плахти почали виходити з моди в інтелегенції і залишилися тільки на якись час у простих людей.

Торговля. Торговля в слободській України почалася разом з заселеннєм. Сюди переселялися з правобережноі та лівобережноі України, як ми знаємо, не тільки козаки та посполіти, але й міщане, котрі займалися й торговлею, особливо ярмарковою. Не тільки великі міста, а й містечки мали право устрою ярмарок й вільного ярмаркового торгу. Великі ж міста мали навіть майдебурське право, котре міцно підтримувало торговельні вільготи українських міщан, але торговлею займалося там козацтво (чумацький торг рибою). Одначе торговці були справжніми купцями, бо повинні були нести й військову службу. Так все се утворилося і в Слобожанщині під назвою старочеркаського се б то українського звичаю. Жалованні царські грамоти давали вільготи у торговлі не купецькому стану, котрого взагалі тоді не було, а усім козакам, не одмежуючи козаків городової служби, себ то міщан, од козаків полкової служби — котрі проживали по слободах. Значить купецький торговий стан не відріжнявся од иньших і торговлею займалися міщане й козаки, й козацька старшина, і навіть посполіти люди. З самого початку заселення слобожанам були дані торговельні льготи. Так ще од царя Михаїла Чугуєвські українці дістали право ходити на Дін для промислів та торговлі і їх ходило туди чимало. До них приїздили литовські та великоросійскі купці й вели з ними безмитну торговлю; вони не мали права тільки привозити горілки та тютюну. Українскі осадчі од царі Олексія Михайловича получили грамоти, котрі давали переселенцям право на безмитну торговлю. Харьківці у 1659 році значить через чотирі роки після поселення, подали цареві