виноградними винами і др. — до 30 тисяч; рибою та кавьяром до 165 тисяч; рогатою худобою — до 90 тисяч; горілкою — до на 15 тисяч; салом, шкурами — до 20 тисяч. Усього обороту було з кредітом до 825 тисяч карбованців, але тут здається були ціновані і ярмаркові товари.
Займанщина земель, яко основа земельної власности. Основою економичного життя населення України була його земельна власність. На землі сиділа і од землі годувалася більша частина людности. Хтож мав право на землю у слободської Україні, хто роздавав сю землю? Скільки було землі і як вона поділялася між слобожанами, між тодішніми станами? Чи справедливий був поділ? Чи багато було осібних землевласників, і скільки землі належало до їх володіння? Які права мав на землю Російській уряд? Чим було так зване старозаїмочне землеволодіння, котре виявляє з себе найбільшу і найцікавійшу особливість земельної власности у Слобожанщині? Яке було це землеволодіння — чи громадське („общинное“) чи приватне („личное“)? Не легко одповідати на сі питання, бо вони ще не розв'язані у наукових працях, але минути їх не можливо і я висловлюю на них свій погляд на підставі історичних джерел та де-яких розвідок.
Право земельної власности у слободській Україні було зв'язано з її заселенням. Земля ся була, як ми знаємо, диким полем, за котре йшла боротьба з татарами: вона тільки тоді увійшла у склад Московської держави, коли було заселено поселенцями: головна ж частина поселенців се не були українці, котрі вийшли з чужої Польскої держави. І ось з одного боку московські царі віддавали землі слобожанам, щоб привабити їх до переселення на дике поле і накладали на них обов'язок обороняти сю країну і московські окраїнни
