Сторінка:Багалій Д. Історія Слободської України. 1918.pdf/183

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

користувалася більшість населення; кажемо більшість через те, що рядом їз старозаімочним з самого початку, а особливо пізнійше, було й иньше землеволодіння. Але загальною основою земельної власністи у більшісти вільного населення — козацтва — була таки заїмка вільних земель. Се був головний спосіб походження земельної власністи у Слободській Україні. Таким способом набували свої грунти не тільки рядові та їх підпомошники, а й козацька старшина, бо сей спосіб був стверджений царськими жалованними грамотами, отже мав правову законну підставу.

Окружні козачи полкові та сотенні землі. Коли засновувався новий город у Слободській Україні, він получав окружну землю. Так коли заселився Чугуєв, велено було писцу Ладиженському описати, виміряти ближні і дальні землі, сінні покоси, риболовлі, ліси, бортні уходи, перевісища і усякі угоди і одмежувати їх від Білгородського повіту. При сьому мусили бути й ті білгородці, котрі мали де-які з Чугуєвськіх земель на оброці, бо їм замісць сих оброчних земель треба було дати нові. Орних земель Чугуєвські козаки получили по 60 четвертей на чоловіка (30 десятин), а старшина більше; окрім сього їм одведено було ще лісів, сінокосів і усяких угодів. Бо Чугуєвський повіт, одмежений від Білгородського, займав значну частину теперешньої Харьківської губернії. Сюди увіходили окрім Донця річки Уди, Лопань і Харьків. Там власне й були оброчні землі Білгородців, де вони били звіря, ловили рибу, мали бортні дерева і т. д. Отсі промисли, потрібували страшенно широкого земельного простора — сотен тисяч десятин. Із-за сих земель й вийшла у Чугуєвських українців з Білгородцями суперечка. Грамоти на сі землі Білгородці не мали, а тепер хотіли їх получити для своїх промислів чугуєвці україньці. І такі промисли вони вже позаводили: пасіки чугуєвців знаходилися у 20–30 верстах од Чугуєва і туди навидували ся розбишаки, котрі крали коней, видирали бджіл і убивали хуторян. На Сіверському Донцю вони побудували млини, котрі ставали у перешкоді судоходству. Були й звіролови й инші промисловці, і значить усі отсі землі були немов додатком до орного поля поселенців. Коли ми згадаємо далі про заселення Острогожська, то й там побачимо, що булі одведені землі до оранки по четвертях і окрім того сінокоси і деякі угоди усім тим козакам, котрі складали з себе Острогожський полк. У 1673 році Мих. Преклонський з Чугуєвським воєводою Ашбаловим і Змійовским Ковядевим і Харьківським Сібільовим проводили межу земель Харьківського полка від Чугуєвских земель. Сю межеву випись представили у 1716 році старшини