Сторінка:Багалій Д. Історія Слободської України. 1918.pdf/184

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Харьківського полка — обозний Ковалевський, єсаул Рубан з товаришами комисару Сербину, щоб вони огледіли й описали старі межі й урочища їх полкової землі од инших городів, містечок, сел, деревень, поміщичих та вотчинних кріпостних земель і де стовби потрухли, поставили нові й подновили межі, а де межі немає, обмежувалиб по урочищах, по уложенію та писцовому наказу. Коли заселялося нове місто, й робилося сотенним центром, мусили бути обмежовані його сотенні землі; так, наприклад, були обмежовані осібно землі Золочевської сотні у 1679 році, теж повинно було бути з слободами та селами. При межуванню за селянами стверджувалася їх земля, котру вони заняли та роз'орали. „І своми старими пасіками, і хуторами і старими роз'ораними землями  читаємо ми у межевій виписі села Липець, українцям вододіти по прежніх своїх заїмках“. Межи одводилися по указівках окольних сторожилів, ймення котрих заносилися у межеві виписи. Так, наприклад, при межеванню земель Харьківського полка були старожили містечка Мурахви, Високополья, Перекопа; були й сторонні люди. Залишили ся необмеженими землі козаків Харьківського полка, котрими вони володіли за валами та кріпостями ріжних міст і містечок. Се були орні землі та сінокоси, луги, хутори, пасіки у лісах і риболовлі по р. Орчику, Берестовій, Берестовоньці і Орелі. Землі сі вони колись дістали по кріпостних актах і по старих заїмках. Тепер треба було обмежувати їх од сусідніх полків. Дуже цікаву звістку дає сей межевий випис і про великі полкові ліси. „А у чорні великі полкові ліси, читаємо ми там, щоб рубати ліс на будівлі та на дрова, старшині полковій і усім полчанам полкової та городової служби в'їзжати усім взагалі, кождому у свойому городі, по своїх старих кріпостних актах“. Ся звістка за для нас надзвичайно важна, бо з неї ми дізнаємося перш усього, що були і у Слобожанщині, також як і у Гетьманщині, так звані в'ізжі полкові козацькі ліси для громадської потреби: в друге, що сі ліси були приписані до сотенних городів, і їми володіли по старинних кріпостних актах, значить, по окружних межевих виписах; в третє, що ними користувалися усі козаки — не тільки полкової служби, але й городової, себ то міщане — населення міст, а також разом із козацтвом і полкова, а значить і сотенна старшина, і в четверте — що сі громадські ліси не були поділені на паї, а з них користувалися взагалі. При заселенню Харькова, йому теж одведена була земля з сінокосами і угоди у межах і в окрузі, як се видко з супліки Харьківців 1667 року, де оповідається, що в окружній межі Харькова поселилися силоміць біглі великоросійські люди. І здається, що сю саму землю ми бачимо і у кіньці XVIII ст.,