грамотах, теж могли робити заїмки і ранійше усіх заняли собі, скільки їм було потрібно. Так оповідав про історію походження земельної власности у слободської Україні представник дворянства у 1767 році, а він міг її знати, бо вона творилася й за його память, при його батькові, дідові та прадідові; і увесь рід Кондратьевих добре знав, як набувалися землі у старі часи на Слобожанщині. А ось свідоцтво про це вже Харьківських військових обивателів, котрі вписалися у міщанство. Вони оповідають про заселення слободської України теж саме, що й Кондратьев, кажучи, що їх діди та прадіди були визвані московськими царями й оселилися городами, містечками та селами на Україні на безлюдних землях і за сей вихід з-за Дніпра переселенців і їх нащадків пожалували усякими вільготами: дозволяли ім займати усякі землі і угоди, безоброчно та безмитно промишляли та торгувати. І ось прадіди їх, а потім і вони самі, оселившися на вільних землях, заняли собі кожний вільні паї, отруби орних, лісних і сінокосних земель, млини, хутори і инші угоди; деякі набули собі землі іще покупкою й володіли ними усі часи, навіть і після скасування Слободських полків, коли Слободські полки повернули у гусарські, а їх самих у війскових обивателів. Т. Селиванов, котрий приймав участь у розмежеваннї старозаїмочних земель, написав про них записку в 40 роках XIX ст. І ось він каже, що у дрібних володільців старозаїмочних земель — а такими були усі війскові обивателі і декотрі з инших станів — сливе зовсім не було кріпостних актів на їх землі, окрім тільки духовних та купчих. Єдні казали, що документи їх загублені або знищені у пожарі, другі, що їх брало начальство, треті, що хоч документів і не було, володіння їх од дідів та прадідів було безперечне. На підставі грамот автор брошюри висловлює думку, що заїмка означала вільну займанщину або придбання земельного отруба; вже самі неправильні фігури сих займанщин нагадують, що там була вільна заїмка сього отруба. Де землю набули по кріпостних актах або від громад, там загони, ниви мають форму квадрата. Треба тільки глянути на плян Харьківської земельної дачі, щоб побачити, що тут не було ні наділа, ні розділа землі: кожний по своїй волі та змозі займав те, що йому подобалося і що можливо було здобути. На підставі привилеїв, жалованних грамот багацько військових обивателів у старі часи своїми займанщинами орудували як своєю земельною власністью, — продавали їх, заставляли, передавали по духовних, віддавали у віно за дочками. Деякі з війскових обивателів, вступивши у військову або гражданську службу, здобули дворянство — і усе таки у них залишилися їх прадідівські
