старозаїмочні землі без жадних кріпостних актів. Иньші поробилися купцями, міщанами або цеховими — і все таки володіли своїми прадідівськими землями та лісами по старозаїмкам. Виходить по думці Т. Селіванова, що старозаїмочне землеволодіння було взагалі не обчеське, а участкове. Такого ж погляду держиться і О. Л. Шіманов, котрий присьвятив сьому питанню особливу розвідку. Він каже, що старозаїмочне землеволодіння було участковою земельною власністью, а старозаїмщики такими земельними власниками, як і козаки Гетьманщини.
Що в основі земельної власности у Слобожанщині лежала вільна займанщина земель, се підтріимується справді й жалованними грамотами й иншими джерелами. У грамоті 1682 р. Харківському полковникові Донцеві дозволено було заселяти Ізюмський полк українцями Харьківського, Охтирського та Сумського полків з тим, щоб вони будували й заселяли городи й роз'орували свої землі. У грамоті 1668 р. Донцям було стверджено, щоб полковники Слободських полків, козача старшина, козаки й міщане, де хто живе у якому місці, землями, пасіками, сінокосами і усякими угоди, котрі вони заняли собі по своїм заїмкам, володіли як і перше по своїх українських звичаях і щоб воєводи до україньців не мішалися і їх земель по міряли. У грамоті 1705 р. Сумському полковникові Кондратьеву згадується про заселення Сум, Суджи, Мірополья, Білополья, Краснополья українськими задніпрянськими переселенцями і про те, що за їх козачу службу, замісць грошового та хлібного жалування, указано було полкову службу одбувати по українському звичаю при усяких вільготах і дозволено заїмки займати, пасіки і усякі грунти заводити.
Приведемо тепер на зразок де-кілька указівок з тодішнього життя на старозаїмочне походження земель у ріжних полках. Ми знаємо, що полковники мали владу одводити землю не тільки своїм полчанам, а й собі самим. І ось доказ сього. У 1689 році Сумський полковник Ондр. Гарасимович Кондратьев проміняв свою займанщину у Миропольскому повіті (пасішне місце з ліском, та сінні покоси для хутора), яку він заняв по свойому украіньскому звичаю, на пай помістної землі Суджанського сотника Матвія Олексієва. Лебединський сотник Супрун заняв ліс і з пасікою і сінокосні луки, озеро і усякі угоди, а йому їх одмежував московський приказний. Але найцікавійше, поважне і рішуче свідоцтво про старозаїмочне походження земельної власности у Слободських полках взагалі, ствержене царською грамотою, ми знаходимо у надрукованій мною грамоті Петра і Івана Олексієвичів про стару займайнщину козака Безрученка, котру козаки Мирополья хотіли повернути до своїх окружних земель г. Миро-
