на паї, поміж війскових чинів, по їх достоїнству — себто старшині більше, простим козакам меньше. Земля Білопольских козаків Сумського полка, котру вони заняли для себе і володіли з старих часів, отвержена була за ними, разом з лишком її.
Але найбільш поважне для нас свідоцтво про займанщину дає нам „Єкстракт о Слободських полках“ 1731 р., котрий являє з себе оффіціяльний документ і містить у собі певні звістки на підставі полкових відомостей. Ось що оповідає він нам про початок землеволодіння: козакам і підпомошникам у Харьківському полку жалованних земель, виміряних у четверті, нікому ніколи не давалося, а з початку заселення містечок і сел поселенці займали дикий степ і розчищали ліс і з тих часів до теперешніх по свойому звичаю володіли й володіють по своїх заїмках через межу. А коли де-які з козаків та підпомошників розійшлися невідомо куди у ріжні слободи, їх подвірьями, землею та угодами володіють їх діти та брати та свояки і новоприхожі поселенці, котрі служать замісць їх козацьку та підпомошницьку службу; і сім новоприхожим землі дає козацька старшина; підсусідки ж немають ні власних грунтів, ні угод, а проживають у сусідах, у хатах старшин, козаків або підпомошників, при пасіках їх, при скотарських, овчарських хуторах, винокурнях та млинах, годуючися з своїх заробітків“. Про ізюмський полк там обговорено теж саме: „у Ізюмському полку як козакам, підпомошникам, так і всім мешканьцям кожному осібно земель у дачу не давалося і вони їх не мали, а володіли з початку, володіють і нині усякими угодами по жалованних грамотах громадами („в общество“), хто що собі з'оре по своїй заїмці через межу. А як козаки і їх підпомошники і иньші полкові мешканьці проживали на сих своїх полкових обческих жалованних землях і перейшли у иньші слободи, їх подвірья і землі велено віддавати, по указу Апраксіна, реєстровим козакам, як старожилам, також і внов оселеним по распорядженню полкових і сотенних старшин, а иньшими володіють їх брати, родичі та свояки й покупкою. І таких безлюдних та виморочних подвірьїв, земель та дикого поля є ще доволі. Що до підсусідків, то вони не мали й не мають ніяких земель та угод, бо вони по свойому убожеству проживають у чужих дворах й годуються од роботи, а як хто з них обзаведеться майном, той вступає в козачу полкову службу і тоді оре землю і володіє усякими угодами укупі з усіма козаками“. У Охтирському полку було такеж землеволодіння. Там теж як хто з казаків та підпомошників виходив у иньші місця й після них залишалися хата і подвірья та орне поле — один або два загона поля — то в сі їх пустки, з відома козацької старшини, родичі сих „сходців“ або ново-прихожі ко-
