Сторінка:Багалій Д. Історія Слободської України. 1918.pdf/199

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Початок панського дворянського землеволодіння. Ми дали повну історію козачого дрібного землеволодіння на Слобожанщині. Тепер нам треба звернути увагу на походження та історію поміщичої — старшинської, дворянської — а також манастирської земельної власности.

У 2-му та 5-му розділі ми вже торкалися питання про панські старшинські слободи з їх підданими посполітими, але більш оповідали про населення сих слобід; тепер нам треба дати звістки про початок та зріст самих земельних маєтностей. Земля була військовою власністью, але право на заїмки, по царських жалованних грамотах, мали не тільки козаки, а й козацька старшина; значить, старшинське землеволодіння мусило з'явитися одночасно з козацьким. Полковники мали право роздавати землі старшині і сим правом вони й користувалися  Діставала листи на землю старшина і від московського уряду, як на помістя та вотчини. Здобували землі й куплею і усякими не зовсім законними, а иноді й зовсім незаконними способами. Ми маємо відомости 1749 року про окружні козачі землі. Вони нагадують нам звісне і дуже поважне для історії Гетьманщини „Генеральне слідство о маєтностях“ 1729 року. У сих відомостях оповідається про те, які старшиньські слободи і коли осажені були на окружних козачих землях. Ось, наприклад, відомости про слободи, села, деревні та хутори приватних власників, котри були засновані ними в сотенній Мерехвіанської козачій окрузі. Слобода Артемовка ген. прокурора і майора лейбгвардії кн. Н. Ю. Трубецкого. Вона була осажена сто років тому назад (значить ніби в 1649 р., в дійсности пізнійше) в дачах мерехвянської сотні на полковій землі в двох верстах од Мерехви Харьківським полковником Ів. Сірком і тоді в ній було 2 подвірья підданних. Землі при сій слобідці було 30 четвертей (45 десятин) та лісу версти на три (се вже вийде десятин 900). Сірко віддав сю слобідку й млин при р. Мерехві з усіма угодами у віно за дочкою зятю свойому тодішньому сотнику Ів. Артеменку, котрий довго володів нею, а потім продав бригадиру слободських полків Хв. Осипову, котрий провів межу сієї купленної землі по урочищах. Осипов володів Артемивкою років з 10, а потім продав її полк. Шидловському; той знов продав її полковому судьі Данилевському, котрий проміняв її мерехвянському сотникові Щербині на село Бурлук в Ізюмському полку; удова Щербини продала у 1739 році слободу кн. Трубецькому (тепер там було вже більше ста дворів підданних). З годом управителі князя силоміць заволоділи сотенною козачею землею на четири версти (себто більш ніж 1500 дес.), чим зробили великі утиски козакам.