пасічним місцем кн. Крапоткину, котрий поселив там у 1737 році слобідку Гнипівку і збудував при тій слобідці гуту і до сієі гути невідомо з чого заволодів бором на 1 версту з полкової землі. А козак Ів. Гнип після сього продажу не захотів уже відбувати козачої служби і перейшов у слободу Уразову кн. М. М. Голіцина, залишивши брата свого у великих недостатках; брат не міг одбувати козачої служби і через се зменьшився і козачій комплект. Слобідка Гузенка ген. Девитца була осажена Мерехвянськім сотником Бульским років з 20 тому назад (у 1729 р.) в урочищі при Гузівськіму млині, котрий був занятий в старі часи з вільних полкових козачих земель козаком Гузем, а той продав його Харьківському полковникові Ів. Донцю Захарьевському, а той Харьківському городничому Голуховичу, син котрого продав її сотнику Бульському. Бульський при сьому млині на козачій полковій землі Мерехвянської сотні осадив сю слобідку і володів нею 6 років, а опісля продав майору Полубояринову, а той Девитцу, котрий захопив сінокосні луки деяких козаків та орну землю на 1 версту та байрак козака Рубана та ще навкруги його ниви та сінокоси та ліс на 1½ версти, чим зробив великі утиски в землях козакам. Село Борки абшитованого майора Юр. Куликовського у 6 верстах од Мерехви було осажене полк. Гр. Донцем років 50 тому назад (у 1699 р.) на полковій землі в Мерехвянських дачах і до нього належало окружної землі сажнів на 20. Син Гр. Донця продав його Харьківському полковникові Прок. Куликовському, котрий володів ним років з 20 до смерти, а потім воно перейшло до сина Юр. Куликовського, котрий силоміць ще захопив з козачої полкової округи землі верст на 6, а то й більш. Хутір Водолажця Крамара в версті од Мерехви. Ще в давні часи козак Білокур заняв собі там млинову греблю і володів нею років з 20, а після смерти його вона перейшла до його трьох дочок, котрі усі укупі володіли нею років з 10, а потім продали удові сотника Щербини, а та Бульському, а той Крамарю, котрий завів там хутір і заволодів ще 2 нивами з козацьких земель. Слобідка Кременне — Комарівка. Років 70 тому назад вона була осажена полк. Гр. Донцем для поширення казенних здобутків і його служб на купленних ним у казака Гудзя і инших землях у великих і непроходимих лісах, нетрях і пасіках поблизу Кримського пограничча. Перш сими землями володіли козаки полтавського малоросійського полка, розчистивши ліси своїм коштом у 6 верстах од Мерехви. В тій слобідці він збудував млин, двір та винницю і володів нею до смерти, а після його смерти вона перейшла до сина його Хв. Донця, а після його смерти до рідного брата Івана, котрий населив там більш 30 дворів
