вільних підданих і продав полковнику Л. Шидловському за 800 карб. І на ті грунти по куплі й заїмці свого батька він дав купчу, де були означені землі по урочищах, і по тій купчій сим грунтом володіли батько і син Шидловські, а потім син Шидловський продав полк. Бульському за 500 карб. Кн. Як. Крапоткин 25 років тому назад силоміць повідіймав у великому лісі пасічні місця з липовими тесаними хатами й иншими пасічними потребами, розведеними яблоневими садками у ріжних козаків мерехвіянської сотні, хоч ті позаймали ту землю собі у давні часи, років з 100 тому назад (мабуть трохи меньше) і володіли ними років з 70. Будівлі він сплюндрував, хати переніс у свою Буду, а яблоневими садами і лісом володів силоміць сам, а тепер володіє його удова кн. Пр. Крапоткина.
Се скорочена мною відомость тільки про одну, мерехвіянську сотню, які на її землях явилися слободи, села, деревні та і хутори приватних власників. Такіж відомости ми маємо й про иньші сотні Харьківського полка — Мартовецьку, Валківську, Вовчанську, Салтовську, Золочівську, Соколовську і Перекопську. Булоб цікаво роздивитися, як і в сих сотнях складалася земельна власність старшин, але й ітам робилося теж саме, що у мерехвіянської сотні — були тільки иньші пани, а здобували вони собі землі у сотенних козацьких округах точнісінько так, як і у мерехвіянській сотні. Теж робилося і по инших сотнях Харьківського полка і навіть по усіх иньших полках. У Мерехвянській сотні на козацьких землях з'явилося 17 усяких панських осель, котрі заняли значну частину полкової козацької землі; значить, старшинська земельна власність виділилася з загальних козачих окружних полкових земель. Коли полкові козачі землі забірали пани — старшини, козаки мусили звідтіля виселятися. Так зробили Золочівці після того, як їх землю позаймали Голухович та кн. Крапоткин. Сі панські слободи виникли головним чином з старих козачих займанщин, котрими козаки володіли часом як дрібні власник. Але були й такі случаї, що заїмку робила козацька старшина, бо й вона мала право на займанщини у купі з козацтвом. Заїмочними землями мали право распоряджуватися власники по своїй волі — продавати, міняти, передавати у нащадок і таке инше. І ми справді бачимо, що маєтности часто переходили од одного власника до другого. Переходючи вони звичайно збільшувалися, бо нові власники, особливо великі вельможні пани, захоплювали собі землі з полкової округи, хоч тим і робили утиски козацьким громадам; иноді вони примушували продавати їм землі за дешеву ціну. Иноді продавали земли й такі люди, котри не мали на них ніякого права. Хутори та греблі для млинів ширилися та переверталися в деревні,
