слобідки, деревні та слобідки — в села та слободи. Приватні власники володіли землями по урочищах і захоплювали нові шматки мірою на версту, або й на 10 верст або й більше. Значить, їх землі не були як слід обмежені од полкових. Бачимо й таке, що піддані, себто посполіти користуються землями для хліборобства укупі з козаками з загальних козачих окружних земель в межах окружної дачи. Серед приватних земельних власників бачимо більш усього козацьких старшин, але разом з ними йдуть великі магнати великоросійського походження — як, наприклад, кн. Трубецький або кн. Крапоткин. Коли слободка Сірка Артемівка попала уруки кн. Трубецького, число підданих виросло з 20 до 100 і захоплено було навіть не самим князем, а його управителем та підданими козачих земель на 4 версти. Були тут й инші великоросійські земельні власники, як Бульский; були й прості великоросійські поселенці; були й попи, були й манастирі. Ми бачили ранійше, скільки було панських слобід у Слобожанщині і земельних приватних власників, як складалося з них слободсько-українське дворянство. Ми знаємо, що були тут і великі магнати з великоросійского та чужоземного дворянства, котрі мали величезне число підданих. А звісно, що велике число підданих свідчить нам і про велику земельну власність. Значить серед приватних земельних власників слободської України була купка таких, котрі мали не сотні і не тисячи, а десятки тисяч десятин землі. Таким, наприклад, був рід Кондратьевих, котрий дав кілька полковників Сумському полкові, а полковничі уряди дали йому землю. По актах генерального межевання роду Кондратьевих належало 119083 десятин землі, причім Кондратьеви ще з давних часів почали для певности володіння укріпляти свої землі царськими вотчиними грамотами, переводючи землі з помістья у вотчину в рід свій на вічні часи, бо така грамота справді покривала й захищала земельне володіння, яке б воно не було. Змагатися проти такої грамоти було неможливо, хоча й би раніще земля була набута й не зовсім законно; особливо потрібно було се робити Кондратьевим у Сумському полку, де вони купували помістья у великоросійскіх поміщиків і однодворців.
Другим власником великих маєтностей з козацької старшини був рід Перекрестових — особливо полковник Ів. Ів. Перекрестов. Але його маєтности були узяті в казну, в особливу комісію і після того їх почали продавати та роздарювати. Зберіг невелику частину Перекрестовських маєтностей зять його Гречаний; друга частина була повернута синові його Данилу Ясенове і частина Мартинівки опинилася у руках кн. Меншикова. Ів. Ів. Перекрестов, як ми знаємо вже, набував собі маєтности
