Сторінка:Багалій Д. Історія Слободської України. 1918.pdf/216

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

про те, як жили їх діди та прадіди, котрі здобули для сіх — унуків маєтности і отсе усе майно. Його розтрінькали та позаміняли модним, не зробивши навіть того, що робили по селах селянки, ховаючи у своїх скринях плахти да запаски, котрі виходили з моди.

Знайшлися ж гроші, навіть дуже великі, коли у самому кінці XVIII ст. після скасування автономіи і у початку XIX ст. почали будувати нові будинки у ріжних нових чужоземних стілях да обставляти їх новою дуже коштовною обстановою. І до сього треба додати, що старі речі, які були у старшини, взагалі були куди красивійші, ніж ті фабрикати, котрі прийшли їм на зміну, бо то були старі вироби містецьтва, або місцьового українського, або й чужоземного — західньо-європейского і східньо-полудньового. Українські вироби та ремесло уже розвинулися на національному грунті й знаходили собі, як ми знаємо, покупщиків навіть за межами слободської України. Ми маємо чимало пам'ятників українського містецьтва за часи Слобожанщини: церковної архитектури, гражданської, а також і малярства. Серед майна Харьківських полковників було багато образів українського письма. А скільки було їх по церквах Слободськой України! Вже у наші часи Археологичнього з'їзда у Харькові у 1902 році незабутний проф. Є. К. Редін зібрав їх стільки, що з них утворено було у Харькові два музея — церковний відділ у Музею университетскому і пархіяльний церковно-Археологичний Музей. І яка сила там зібрана пам'ятників церковної старовини та містецьтва! А серед них немало таких, про котрі можноб написати наукові праці, а взагалі на підставі їх можно і неодмінно треба написати хоч коротку історію містецьтва старої Слобожанщини[1]. Серед тіх речей, які були у Харьківськіх полковників, було немало чужоземних: — були польскі ножі да ножики, шклянки, сідла, карети, німецькі сідла, шльонські цебто сілезські полотна, коляски, посуд, берлинські — кортикі, швабскі — полотна, скатерти, салфетки, шведські — шклянки, англійське — сукно, шот-

  1. Таку розвідку вже взяв на себе д. Таранушенко і вона вийде незабаром як одна з книжок „Культурно-історичної бібліотеки“, котра друковатиметься під моєю редакцією і першим випуском котрої являється отся моя „Історія Слободської Украйни“. Слободсько українська старовина і пам'ятники містецьтва збереглися ще у деякіх панських помістьях — гр. Клейнмихель навіть видруковав під редакцієй д. Лукомського книжку про дворянські оселі Харьковської губ., де найбільше цінні дуже добре зроблені малюнки; є і пояснення до них редактора. Треба одначе додати до сього, що тільки невеличка частина пам'ятників будівницьтва і иньших має відносини до старих часів Слобожанщини, а найбільша з них торкається вже до нових обстави життя, яке утворилося після скасування автономії, коли Слободсько-Українська старшина вже перевернулася у російських дворян і почала будувати собі будинки на французькій манірі обставляти їх такимиж меблями і иньшими речами.