Сторінка:Багалій Д. Історія Слободської України. 1918.pdf/22

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
2-й розділ.
Заселення слободської України з другої половини XVII до кінця XVIII століття.
Переселення народу в слободську Україну з Задніпрянщини і його причини. Заснування й заселення міст і слобід — Острогожська, Сум, Харькова, Охтирки, Ізюма і округи іх полків. Внутрішнє розселення слобожан. Участь манастирів в заселенню країни. Чужоземні переселеньці. Вплив заселення на устрій слободської України. Жалованні грамоти слободським полкам. Участь Московської держави в українському заселенню. Поширення терріторії Слобожанщини. Ріжні оселі. Зріст ії населення. Вихід народу з Слобожанщини за ії межі.
 

 

Переселення народу в слободську Україну з Задніпрянщини і його причини. За Московського царя Олексія Михайловича з право і лівобережної України, котра була тоді під польським урядом, переселилася велика сила українців. Вони поосажували багато міст, слобод, сел і хуторів, котрі власне й склали з себе слободську Україну, або інакше Слободські козацькі полки. Таких полків склалося п'ять: Харьківський, Охтирський, Сумський, Ізюмський і Острогожський, з полковими містами: Харьковом, Охтиркою, Сумами, Ізюмом і Острогожськом (послідній — повітове місто теперешньоі Воронежськоі губ.). Увесь оцей край заселився за Московською Білгородською линією більш усього мешканцями українцями, хоч траплялися серед них і московські служилі люди. Подекуди, місцями, як наприклад у Чугуєві і в деяких иньших місцях, як ми бачили, мешкали майже одні тільки московські служилі люди. Перше значне переселення народу з Польскоі України приходиться на велику епоху в народньому житті — Хмельниччину. У перші три роки народнього повстання Богдана, за часи славних січ — Жовтоводської, Корсунської, Пілявецької й Зборовскої нарід ще мав надію перемогти свого ворога і здобути волю, а може й самостійність, і тому ніхто не йшов тоді в Московські дикі степи. Але нещаслива Берестецька січа розвіяла сі надії і у 1651 році ми бачимо перше велике переселення народу. Козацька літопись нам