поїдала увесь хліб і рослину. Оттакий був господарський побут слобожан українців.
Звичаї та риси характеру слобожан. Звернемо тепер увагу на звичаї, обряди і натуру слобожан. Празників у слобожан було багато і деяки зних святкувалися кільки днів, напр. Тройця. Було чимало й місцьових празників, наприклад Паликопи (Пантелеймона). І чоловіки, і жінки ходили на вулицях з музикой — скрипками та цимбалами. Заходили й до шинку, пили там горілку маленькою чаркою і танцювали або українській або польскій танок.
На храм являлася сила народа з сусідніх сел. Слобожане дуже любили музику й танки: окрім скрипки, без котрої не можна було відбути весілля, були й инши струменти наприклад: бас, флейта, цимбали (гусли), кобза або бандура і ліра; на двох послідніх вигравали кобзарі та лірники. Гр. Сав. Сковорода грав на флейті, скрипці, бандурі і гуслях. Пастухи грали на сопілках. Танцювали метелицю, горлицю й козачка. Горілку любили, і уживали її з малих літ, але більш для бесіди ніж для пьянства: пьятеро чоловіка могли в кумпанії просидіти півдня і випити якусь півосьмушку горілки; пили по троху, а більш балакали поміж себе, а коли й випивали більш як треба, то рідко лаялися і билися. Гостей збірали по праздниках та на крестини, обідали, а під вечір розі-
