тільки повстання Сірка не було. Крадіжі та злодійства бували, але участь у них більш усього мали не тубільці, а захожі великоросіяне. Слобожане користувалися правом вільного винокурення і значить випивали дуже богато горілки, але автор „Топографичного опису“ 1788 р. (сам великоросіянин) оповідає, що пили не для того, щоб напитися пьяними, а для кумпанії і бесіди. Взагалі треба признати, що слобожане випивали дуже багато горілки, бо вона була майже у кожного, була дешева, але такого пьянства, щоб тільки напитися, було мало, хоч пьяниці й тоді траплялися, як про се свідчать пьяницькі пісні. Автор Статистичного обзору“ каже, що слобожане — се тіж українці, малоросіяне, тільки у своїй мові вони більше гетьманців зближаються до великоросіян, але по характеру од них дуже далекі. Великоросіянин більш трудолюбивий, услужливий, а слобожанин більш поштивий і сердешно привітливий. Змовчить, але не буде гнутися навіть перед тим, од кого залежить. Українець — щедрійший од великоросіянина, більше бажає осьвіти (особливо се треба сказати про духовенство). Українець більш здатний до мистецтва, а великоросіянин — до ремесла. Україна дає багато музиків, півчих, малярів, різчиків і таке иньше, але сама приймає захожих ремесників з Великоросії (каменьщиків, плотників). Українець утікає од тяжкої праці, хоч і дотепний до роботи. Великоросіяне славні тім, що, чого не знають, переймають з чужіх країв. Але як глянути на ті переміни, які означилися у слобожан у громадському та хатньому побуту, у вихованню, у поводженню між себе, у обчеських і приватних будинках, школах і осьвіті, у торговлі і роскоші, як зрівняти отсе усе з тим, що було 30–40 років тому назад, тоді прийдеться згодитися з тим, що й українець ледве чи не більше перейняв за сі часи, ніж його учителі великоросіяне. Гр. Хв. Квітка каже, що слобожанин любить чистоту, що він привітливий, поштивий у обходженню, почитає за гріх обманити кого-небудь, чесно виконує обіцянки й умови. Скорше його одурять, ніж він кого одурить. Слобожанин, як тільки є спромога, перше ниж навчити сина ремеслу, навчає його грамоті, а потім уже вибірае йому заняття по його охоті. Українець любить музику і до неї здатний і на голос, без нот виучуєтся грати на скрипці. Три таких музиканта складають зі себе троїсту музику, яка грає на весіллях. Дуже гарно співають по церковних хорах. Украінці завжди славилися гарними голосами із них набірали півчих до царського двора. Є і самоучки малярі, котрі малюють образи для церков, різчики іконостасів. Не знаючи „іонического і коринфского стилей“, вони ніколи не змішували „оників“ з „коринами“. Преосв. Філарет, сам великоросіянин, дуже при-
