самого одежу й скуфью, усього на 20 карб. І ось він приплентався до Москви і прохав царя дати йому грошей, щоб він міг вернутися до Харьківа і не помер з голоду на Москві. Повелено було дати йому доброго сукна, яке звичайно носили попи. У 1658 році подав цареві прохання піп настоятель Харьківського Успенського собора Іванище Афанасьев, де писав, що по царському указу його поставлено попом у соборній церкві, а служити церковну службу і молитися за нього государя, ні на чому, бо книжок не дадено. І ось він прохає видати богослужебні книжки й антиминс. Царь звелів видати напрестольне євангеліє, апостол, псалтирь, минею общую, шестоднев з Приказу Великого Дворця і одіслати у Харьків з попом Іванищем. У 1659 році царь подарував Харьківському Успенському собору церковні ризи, епітрахіль, підрізник, стихарь, поручні, пояс, покрови для церковних сосудів, воздухи, срачиц на престол, ладан. З опису Харьківа 1663 року дознаємося, що в Успенському соборі був тоді образ Пречистої шестилистовий з двома срібляними позолоченими вінцями, напрестольна Богоматір, благословенний хрест, царські двері, напрестольне евангеліе, мабуть те саме, про котре сказано у опису 1724 р., що воно старе, церковне московського друку 1657 року, шестоднев, апостол, псалтирь, мідяне кадило; сі богослужебні книги й були царським жалуванням. Повинно було бути там тоді одначе, як ми знаємо, і друге евангеліе Львівського друку 1636 року, бо воно надано у собор у 1659 році; були мабуть і инші церковні речі, але вже українського походження, їх не перелічував воєвода, бо вони не були вже царським жалуванням. У 1667 році Успенський собор згорів, погоріли і церковні речі. У Москву поїхали протопоп Захарій Филимонович з дияконом і подали прохання, у котрому писали, що по царському указу збудована у Харькові соборна церква, а царського жалування до сієї церкви — риз, дзвонів, книг, образів і усякої церковної утварї не дано, а які були дзвони і усякі церковні речі — жертви мирян — те усе у пожар 1664 року погоріло з дзвонарнею та дзвонами; і ось вони прохали, щоб царь дав риз, дзвонів і книг. Царь велів видати з казенного приказу ризи й стихарь з иншими потребними річами, а з Розрядного приказу — служебник; про служебник була зроблена приписка: „не куплено, бо дорогий“; але здається все таки купили й його і дали підводи, щоб доїхати до Харькова; ризи були жовтої тафти, підрізник — зелений киндячний, єпитрахіль та поручі камчатні; і се усе узяли і росписалися в тім Харьківський атаман Тимохвій Лавринов і Матвій Кременчуцький. З другого документа видко, що незабаром після засновання Харькова збудована була і пара-
