Сторінка:Багалій Д. Історія Слободської України. 1918.pdf/239

Харькові було 10 церков, з них одна манастирська і одна Кладбищенська. Те, що бачимо у Харькові, робилося усюди: де тільки засновувалося поселення, там будувалася і церква. У Ізюмі бачимо соборну церкву Спаса.
Покровський манастирь у Харькові. Про заснування манастирів і про жертви їм від населення ми оповідали вже раніш. Парахвіяне содержували на свій кошт духовенство, і тільки один соборний причт получав жалування од казни. У XVIII столітті самі церкви повинні були навати внески у казну. Парахвіяне хотіли приймати участь і в виборах причта — се був старий український звичай: в Гетьманщині громади робили письменні умови з тими священниками, яких вибірали в свою церкву. Теж хотіли робити і слобожане. Але Білгородські архиєреї вели боротьбу з мирянами проти їх змагань вибірати попів. Виборів не бувало, а всетаки парахвіяне мали великий впливна постанову для них священників. Ось декілька прикладів таких настанов священників у Харькові. У XVIII столітті священник Троїцкої церкви Крамаренко приняв до себе, як свого нащадка, П. Копейчика і на; се згодилися і парахвіяне і Білгородський архієрей. По проханню парахвіян і полковника Тевяшова того Копейчика посвятили у попа у 1738 році. У 1743 році одна частин парахвіян прохала Білгородського митрополита Антонія посвятити на попа його служку Бориса Янкевича, а друга була проти сього, кажучи, що у Троїцкій парахвії тільки 70 дворів,