у кінці XVIII століття у ньому що року умірало по кілька чоловік, треба міркувати, що там содержувалося більш одного-двох десятків душ. Вони називалися старцями і серед них були й чоловіки, і старі й молоді (од 18 до 75 років). Доживали свого віку тут і безприютні військові. Де-яки жили тут навіть з дітьми. Бачимо ми шпиталь і при Харьківському Успенському соборі. Були вони запевне і при других церквах міста Харьківа. Бачимо ми їх і по инших містах, містечках та селах Слободської України. По документах вони були у Сумах при двох церквах, у сл. Деркачах, у сл. Сінній, у Білопольі, у Прорубі, Бишкіні, Межиричі, Шелудковці, Левковці, Сколові, Липцях, Лозовій, Золочеві, Старій Водолазі, Охтирці (4 шпиталя), Богодухові 2, Кириковці й Краснокутську по 2, в Ізюмі — З, Співаковці, Цареборисові, Ворожбі, Будилках, в Лебедині — 3.
Ось у такому тісному зв'язку з причтом жили тоді парахвіяне і через те парахвія мала велику вагу у релігійному і моральному життю народа, через те так було багато тоді і церков відносно до числа населення. У 1724 році, наприклад, у Харькові було десять церков і парахвій на 1340 дворів, себ то по 134 двори на кожну. Були й великі й малі парахвії в 273 і в 100 дворів. Тепер у Харькові одна парахвія приходиться на куди більше число дворів, та й тодішніх дворів по населенню неможливо рівняти з теперешніми, тепер число церков у Харькові проти тіх часів, скажемо, удвоїлося-утроїлося, а населення збільшилося у 57 разів (з семи до 400 тисяч).
Про релігійне та моральне значіннє манастирів знаємо не багато. Харьківський Покровський манастирь мав велике значіння для освіти через те, що при ньому був заснований Харьківський Коллегіум котрий содержувався на манастирські кошти — на збори з церков і манастирів і на манастирські доходи. Церква Покровського манастиря виявляє з себе славетний
