Любов до освіти у слобожан. Ми бачили вже, що переселенці приходили на Україну з любовью та потребою просвіти, котра високо стояла тоді в українськім народі в правобічній Україні, де було багато брацтв, брацких шкіл, а серед них висша слав'яно-греко-латинська школа — славетна Київська Духовна Академія; багато було друкарень, де друкувалися літературні видання в оборону православної віри й української національности.
Все це, окрім тільки друкарень та полемічної літератури проти унії, було перенесено в Слободську Україну. Переселенці з Задніпрянщини, прийшовши на нові оселі, зараз почали там будувати церкви, а разом з ними братерські та шкільні будинки. Школи з'явилися рано, бо вони були зв'язані з брацтвами. У Охтирці ми бачимо школу вже у 1675 році.
Мандровані учителі. Ось цікаві звістки про тих, котрі училися та учили в тодішніх церковно-народних школах — немов біографії їх учнів і учителів. Мешканець сл. Боромлі, потім ієродіакон в Сумах, Марко Мушенко оповідав про своє навчання в Боромлянській школі так: „після смерти батька я у 1709 році, маючи 5 років, поступив по своїй охоті до школи при церкві Різдва Богородиці, де учителював дьячок Іван Савченко“. Другий учень школи оповідав про себе у 1749 році так: „тепер йому 30 років; читанню й церковному співу вивчився у дьячка Тростянецької Вознесенської церкви Петра, котрий нині там попом; а коли вивчився руської грамоті, бував при церковних школах дячком“. Чернець Аркадієвої пустині Іоанікій перед посвятою своєю в ієромонахи Харьківського
